Як двоє іракських солдатів покохали один одного і створили сім’ю в США - BBC News українська служба
Поділитися повідомленням у
Зовнішні посилання відкриються в окремому вікні.
Зовнішні посилання відкриються в окремому вікні
Іракський перекладач при американській армії Найєф Хребід та іракський військовий Бту Алламі знайшли один одного у розпал війни в Іраку. Пройшло 12 непростих років, перш ніж вони змогли нарешті розпочати жити разом.
2003 року Найєф Хребід опинився в центрі конфлікту в Іраку. Мистецтвознавець за освітою, він влаштувався перекладачем за американської армії, оскільки не міг знайти іншої роботи.
"Ми були розквартовані в Рамаді - гіршого місця на той час не було. Ми ходили в патрулі, люди постійно гинули - то постріл снайпера, то вибух придорожньої міни. Я питав себе: "Навіщо я тут? Чому я це роблю?” – згадує він.
Випадкове знайомство із військовослужбовцем іракської армії змінило все.
"Одного дня я сидів на вулиці, і тут з душового блоку вийшов хлопець. Я глянув на нього: його чорне волосся блищало, він усміхався. Я подумав: "О боже, цей хлопець такий симпатичний!" що в цьому жахливому місці я доторкнувся до чогось прекрасного", - розповідає військовий перекладач.
Хребід нікому не розповідав про свою гомосексуальність. В Іраку одностатеві стосунки є табу, а геї нерідко стають жертвами насильства.
"В Іраку вважається, що бути геєм – це щось дуже погане і ганьбить родину. Тебе навіть можуть убити, тому треба бути вкрай обережним", – каже Хребід.
Взаємні почуття
Під час тієї зустрічі перекладач так і не зрозумів, що той солдат Бту Алламі теж до нього небайдужий.
"У мене було таке дивне почуття, ніби саме його я шукав. Мої почуття з кожнимвдень ставали дедалі сильнішими. Я знав, що хочу поговорити з ним", – розповідає Алламі.
Шанс дізнатися один одного краще з'явився в ході операції, в якій вони брали участь. Військовим треба було вибити бойовиків, які засіли у міській лікарні.
"Після дозорів ми поверталися на базу, в безпечне місце. Одного дня Бту запросив мене повечеряти разом з ним і його товаришами по службі. Після цього ми почали розмовляти щоночі, і я відчував, що закохаюся в нього все сильніше", - каже Хребид. .
Через три дні після тієї вечері Хребид і Алламі знайшли привід вийти разом на вулицю і поговорити наодинці. Вони сиділи на темному паркуванні серед всюдиходів "хамві".
"Я відчув особливу близькість до нього. І зрозумів, що настав час сказати про це. І сказав. Я сказав, що люблю його. Тоді він поцілував мене і пішов. Це була чудова ніч. Після цього я два дні не міг їсти", – розповідає Алламі.
Кохання на війні
Відносини розвивалися стрімко. Молоді люди у військовому таборі все більше проводили разом.
"На завданнях я намагався бути поруч із ним, у той час як мав би бути з американцями. Ми ходили разом, іноді разом фотографувалися", - каже Хребід.
Все це не залишилося поза увагою їхніх американських та іракських товаришів по службі.
"Я розповів моєму американському капітанові про Бту і він допоміг розмістити його у нас в американському таборі на кілька днів, щоб ми могли побути разом", - розповідає перекладач.
"Але деякі солдати після того, як дізналися, що я - гей, перестали зі мною розмовляти. Один з моїх друзів-перекладачів з мого рідного міста одного разу вдарив мене великим ціпком, зламавши мені руку", - додає Хребид.
У 2007 році Хребіда та Алламі перевели служити вЕд-Дивування на півдні Іраку. Їм ще пощастило, що вони опинилися в одному місті, проте, як і раніше, вони мали тримати свої стосунки в таємниці.
У 2009 році Хребід подав клопотання про притулок у США, оскільки через довгу співпрацю з американцями залишатися на батьківщині йому було надто небезпечно.
Я думав, що поїду і що потім буде легше клопотати про те, щоб Бту приїхав до мене. наші стосунки Подивившись серіал "Близькі друзі" (Queer As Folk), я усвідомив, що у світі існують гей-спільноти", - говорить Хребид.
Хребід отримав статус біженця та оселився в Сіетлі. Однак усі його спроби домогтися візи для Алламі виявлялися безуспішними.
Сім'я Алламі, тим часом, дізналася про те, що він гей, і почала змушувати його одружитися з жінкою. За допомогою друга Хребіда, Майкла Файлли, проповідника Універсальної церкви життя в Сіетлі, Алламі вдалося втекти до Бейрута.
"Це було непросте рішення, оскільки я мав 25-річний контракт з армією, - каже Алламі. - Плюс до цього я один у сім'ї заробляв, але я знав, що хочу бути з Найєфом".
Перебуваючи в Бейруті, Алламі подав заяву до Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ) на переселення, проте його туристична віза закінчилася до закінчення розгляду справи.
Виявившись нелегалом, він змушений був уникати зустрічі з військовослужбовцями та пунктами перевірки документів, щоб його не відправили назад, до Іраку.
- Гомосексуальність в Іраку легальна, але ЛГБТ-активісти кажуть, що і геї, і лесбіянки нерідко стають жертвами вбивств на ґрунті гомофобії.
- Проведене у 2012 році Всесвітньою службою Бі-бі-сірозслідування виявило, що систематичним переслідуванням гомосексуалів займаються правоохоронці.
- Джихадисти з угрупування "Ісламська держава" непримиренно налаштовані по відношенню до геїв, відомі випадки, коли їх скидали з висотних будівель
"Чекання було важким, - згадує Алламі. - У мене було відчуття, що я стою на місці, і в моєму житті нічого не відбувається. Але потім, після розмови з Найєфом, мені завжди ставало краще".
Вони розмовляли один з одним щодня скайпом.
"Він дивився, як я готую сніданок, а я спостерігав, як він порається з обідом, і ми спілкувалися так, ніби жили разом", - каже Хребід.
Алламі кілька разів викликали на співбесіди в УВКБ, проте щоразу виникали якісь проблеми та зволікання.
Знову допоміг Майкл Файлла: він двічі прилітав до Бейрута, щоб клопотатися за Алламі.
"Я називаю його своїм хрещеним батьком", - каже Алламі.
Хребид і Алламі опинилися всього за 225 км один від одного через кордон.
"Я їздив через кордон кожні вихідні, щоб побачити Бту, або якщо у мене видавався вільний від роботи день", - каже Хребід.
Два весілля
У 2014 році в День Святого Валентина закохані одружилися в Канаді, після чого Хребид подав прохання на надання Алламі американської візи як законного чоловіка.
"Це був довгий переліт, шість чи сім годин, і холод був неймовірний - градусів 27 нижче за нуль, - згадує Хребид. - Співробітниця задала нам три-чотири питання і через 10 хвилин сказала Бту: "Вам дається дозвіл на проживання у Сполучених Штатах у статус іммігранта".
"Мені довелося попросити її повторити. Я закрив рота рукою, щоб не закричати. Ми вийшли на вулицю, і я заплакав; ятремтів від щастя. Я не міг повірити, що це нарешті сталося! Ми житимемо разом там, де ми й хотіли!".
"Ми не святкували вперше, а нам хотілося, щоб було весілля, як у казці. Це був найщасливіший день мого життя," - каже Хребід.
Нині вони живуть у Сіетлі. Хребід отримав американське громадянство та працює менеджером компанії з дизайну інтер'єру. Алламі отримав грінкарту, а наступного року має отримати й американське громадянство. Поки що він працює виконробом на будівництві.
Про історію їхнього кохання розповідає новий документальний фільм "З Іраку", прем'єра якого відбулася 2016 року на фестивалі в Лос-Анжелесі.
"Нам не треба більше ховатися. Коли ми йдемо вулицею, я тримаю його за руку", - розповідає Хребід.
Його чоловік з ним згоден: "Все стало інакше. Раніше ми відчували себе абсолютно беззахисними, а тепер ми стали сім'єю. Це місто добре ставиться до геїв. Моя мрія збулася - я вільний".
Всі фотографії люб'язно наданіWorld of Wonder Productions