Як я знову полюбив класичну літературу
В Україні з класичною літературою катастрофа — школа вбила до неї інтерес, залишивши формальне поклоніння. Пушкін, Достоєвський і Толстой скрізь навіюють тугу, про них усі знають, але мало хто читав більше одного твору, добре, якщо не в короткому викладі. Я за освітою вчитель української та літератури і відчув на собі тугу подвійно – вивчав літературу на 5 років довше + півроку викладав у школі.
Причин у туги багато. Для себе я знайшов із неї вихід. І це не горілка.
Нам забили голову штампами
В універі ми з кайфом читали та обговорювали в курилці роман. Потім конспектували десять критичних статей і слухали чотири години лекцій — і вже замість своїх ми викладаємо чужі думки.
Коли викладав літературу в школі, ситуація повторювалася. Після читання діти висували круті гіпотези, потім я доносив до них вірну педагогічну думку і все пропадало.
Треба забути про все, чого нас вчили
Перечитав «Ідіота» — як добрий трилер подивився, навіть спітнілий від переживань. Секс, вбивства, зрада, божевілля — і це Федір Михайлович! Тому що справа не в кількості посилань до Біблії, які треба знайти, — я просто читав добрий текст.
У Гоголя взагалі екшен та купа спецефектів. Рекомендую.
Якщо вам не сподобається «Євген Онєгін» — нехай не сподобається, бо ви самі його прочитали та проаналізували. А не тому що пару років поспіль вас довбали думкою, що це крутий і глибокий твір.