Як підтримувати взаємини з атеїстом
Як підтримувати взаємини з атеїстом?
священик Опанас Гумеров, насельник Стрітенського монастиря
У нашому суспільстві, напевно, немає жодної православної людини, у якої не знайшлася хоча б одна близька людина (у сім'ї, на роботі, у колі друзів), яка вперто чинить опір вірі. Люди ці дуже різні, тож немає єдиного універсального підходу. Однак існують правила та принципи, якими ми маємо керуватися. Заповідь, яка забороняє засуджувати, зрозуміло, поширюється і активних атеїстів. Їх треба щиро пошкодувати. Душа їх хвора, вражена недугою сліпоти. Вони не бачать цілий світ, який не тільки реально існує, але глибоко проникає у світ видимий. Треба рішуче залишити думку про їхню невиліковність. Велич християнства полягає зокрема і в тому, що воно жодної людини до останнього її подиху не вважає духовно безнадійним. Надія є однією з трьох головних чеснот нашої рятівної віри. У святцях є імена людей, які колись були розбійниками, які духовно воскресли, перевершили нас своїми подвигами і стали святими.
Яким би не здавалося нелегким спілкування з ними, ми не повинні усуватись від них, тим більше не допустимо йти на розриви життєвих зв'язків. Немає у світі нічого випадкового. Господь чекає, що ми їм допоможемо.
Бесіди з ними проходять важко. Вони не лише не дають позитивного результату, але майже завжди залишають у душі якийсь осад. Тому досвідчені наставники рішуче не радять обговорювати з ними якісь релігійні питання. Тільки тоді, коли з'явиться хоч мала ступінь щирого інтересу, тоді це можна робити спокійно, розумно, ненав'язливо.
Звичайно, є багато людей зі свідомістю, отруєною упередженнями табрехнею, але більшість людей страждає на елементарне незнання. Нам не вдається звертати близьких до віри найчастіше, бо не маємо плодів духовного життя. Найсильніша проповідь – проповідь справами, способом свого життя. Нецерковні люди, що оточують нас, на жаль, бачать лише зовнішні ознаки нашої віри. Якби вони побачили, що православні люди сповнені любові, завжди радісні, з ними просто і легко, від них виходить тепло, тоді й вони потягнулися б за нами. До такої проповіді закликає наш Божественний Учитель: «Нехай світить ваше світло перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного» (Мт.5:16). Християни перших століть звернули в християнство язичницький світ Середземномор'я, тому що вони засвідчили істину спасительного вчення своїм високим духовно-моральним життям.