Як проводять аналіз ДНК
Процедура визначає:
- схильність до захворювань - створені бібліотеки геномів містять зразки послідовностей амінокислот, які зустрічаються в ракових клітинах або у людей з різними рідкісними хворобами;
- кревність — ділянки ДНК, відповідальні за спадковість, називаються «генетичні локуси». Природно, що 50% ДНК дитини має збігатися з молекулами одного з батьків;
- вірусні інфекції — ДНК-віруси проникають у клітини та змінюють їхню роботу собі на благо, адже саме ДНК відповідає за вироблення білків та життєвий цикл клітини. Тому аналіз ДНК здатний виявити змінену ділянку молекули та визначити вид вірусу.
Аналіз ДНК проводиться у кілька етапів: 1. Молекулу (спіраль) поділяють на шматки та відзначають кожен флуоресцентними ферментами. Вони відрізняються за рівнем світіння. 2. Утворені шматочки розтягуються убік. 3. Використовуючи потужний мікроскоп, починають додавати азотисті основи (частини нуклеотидів), щоб визначити послідовність їхнього розташування (структуру ДНК). Аденін (А) завжди розташовується навпроти тиміну (Т), а гуанін - навпроти цитозину. За це відповідає «принцип комплементарності» або пошук взаємодоповнюючих фрагментів: азотисті основи однієї нитки спіралі з'єднуються з азотистими основами іншої нитки спіралі ДНК. Додаючи аденін і виявляючи його за флуоресцентною міткою, можна виявити тімін. Забираючи мітку, процедуру роблять у зворотному напрямку і знаходять аденін. Те саме повторюють з гуаніном і цитозином. 4. Процедура відтворюється кілька разів до побудови структури ДНК.
У медичній практиці проводиться ПЛР-діагностика або полімеразналанцюгова реакція. За допомогою ферментів (полімераз) у пробірках певні сегменти вірусної ДНК розмножуються (проводиться ампліфікація або створення ланцюгів ДНК), і природа інфекції визначається тим самим секвентуванням або побудовою структури ДНК.
Матеріал для аналізу ДНК дає кожна органічна рідина (слина, кров, зіскрібок слизових оболонок), тому спосіб також застосовується в криміналістиці.