Як проводять нелегалів у Німеччині
Пункт здачі нелегалів Тяжка ноша демократії. Те, що дозволено тирану, є неприпустимим для демократичної держави. Воно має понад усе дотримуватися прав людини і брати на себе гуманітарні зобов'язання. І про це знають усі сирі й скривджені, усі убогі, ні на що не придатні та бажаючі сісти на шию багатому суспільству. Але вони не знають – а може, не хочуть думати про це – що й демократична держава зовсім не богадельня, вона захищає себе від нахлібників, особливо зайдлих, жорстко та безкомпромісно, хоча, зрозуміло, не як якийсь тиран-самодур, а з дотриманням норм демократії та гуманітарного права. І тому виходить те, що виходить.
Кельн витрачає на прокорм іноземців, що нелегально перебувають у місті, до тридцяти мільйонів на рік. Як же набігає така величезна сума? А сама собою. Зазвичай за рік у місті оголошується до чотирьох із половиною тисяч нелегалів. Більшість потрапляють сюди без візи, як клієнти бізнесу, що нині процвітає з контрабанди людей. Їх провозять, наприклад, у вантажних трейлерах – замаскованим товаром, у порожніх отворах стін та дахів, навіть у холодильних камерах. Найбільші постачальники нелегалів для Німеччини – країни колишньої Югославії, Туреччина, Африка, Східна Європа. Лише мало хто намагається набути статусу політичного біженця – довести факти переслідування нелегко, розраховувати на успіх майже не доводиться.
Юсуф Л. – чемпіон з нелегального виживання Ось легендарний, але не унікальний випадок Юсуфа Л. Він одразу повідомив, що прибув із Боснії, а документи, зрозуміло, втратив. Чиновники завели листування з боснійським посольством, звідти відповідали, що в цій країні не знають Юсуфа Л. Листування тривало доти, доки при санкціонованому оглядіквартири нелегала не було знайдено якесь свідчення, з якого випливало, що його володар є громадянином Хорватії. Негайно були підготовлені документи на видворення до Хорватії, але тут Юсуф Л. пред'явив медичний висновок про посттравматичний синдром, яким страждає з того часу, як на батьківщині потрапив до зони військових дій. За рахунок міської скарбниці було проведено повторний огляд, який не підтвердив висновків першого. Юсуф Л. заявив протест. Тяжба завершилася у Вищому адміністративному суді у Мюнстері поразкою заявника. Знову готуються документи на видворення, але Л. приносить новий висновок лікаря, згідно з яким він належить до суїцидальної групи ризику. Починається нове коло: експертиза – суд – протест.
Більшість нелегалів наостанок ще раз користується казенними коштами – їм оплачують рейс на батьківщину. Двічі на тиждень із дюссельдорфського аеропорту стартують чартерні спецрейси. У середньому на рік видворяються 5000 чоловік. При цьому спеціально призначений уповноважений із видворення небажаних іноземців слідкує за тим, щоб процедура проходила з дотриманням усіх гуманітарних стандартів.
Ніхто не знає, скільки в Німеччині іноземців, які нелегально проживають, оцінки коливаються в широкому діапазоні: від ста тисяч до мільйона. Одних тягне за собою свобода, інших – халява. Вилітаючи зрештою з країни, до цього вони встигають влетіти в копійчину. Але хто сказав, що демократія має бути дешевою? Усі хороші речі на цьому світі недешеві.