Як відродити громадську довіру до тих, хто формує політичні рішення
Ніхто не помітив
Усі експерти, а не одні лише соціологи та економісти, опинилися під шквалом критики останніми роками. Криза єврозони, що почалася сім років тому, була сприйнята деякими як витвір істеблішменту, який боляче вдарив по всіх верствах суспільства. Ще більше посилювала ситуацію криза довіри, яка викликала скандали навколо непрозорого продажу фінансових продуктів, глобальних маніпуляцій з валютою та фальсифікацією лондонської міжбанківської ставкою пропозиції (ЛІБОР – базова процентна ставка, під яку надаються короткострокові міжбанківські кредити).
Все це лише зміцнювало впевненість громадськості в тому, що система захищає інтереси багатих та можновладців, які ніколи не будуть залучені до відповіді. Скептицизм щодо довіри істеблішменту чітко переглядався на референдумі у Великій Британії та на виборах у США.
У світлі дедалі більшої суб'єктивності новин, які все частіше відображають індивідуальні інтереси та уподобання, люди все частіше вибирають, кому довіряти і за ким слідувати. Традиційні канали обміну досвідом нині порушено. Кому потрібні фахівці, якщо є Facebook, Google та Twitter?
Насправді вони потрібні всім. Протягом історії використання знань допомагало людству справлятися із хворобами, боротися з бідністю та покращувати добробут. Щоб і надалі спиратися на цей прогрес, людству потрібні надійні експерти, до яких громадськість може впевнено звертатися та беззастережно довіряти.
Відновлення довіри вимагає, по-перше, щоб ті, хто називає себе експертами, враховували невизначеності. Замість того, щоб робити вигляд у своїй впевненості та ризикувати повністю помилитися, вони повинні говорити чесно. У довгостроковій перспективі такий підхід зможевідновити довіру. Хорошим прикладом цього підходу є використання «віялових діаграм» у прогнозах Комітету з монетарної політики Банку Англії (MPC), які показують широкий діапазон можливих показників інфляції, зростання економіки та безробіття.
У той же час громадяни потребують ефективніших інструментів для оцінки якості інформації та думок, які вони отримують. Цифрове століття дало людям можливість отримувати інформацію, яка формує свої погляди. Вирушивши на прийом до лікаря, вони можуть більше знати про свою хворобу та варіанти її лікування. Але демократизація інформації може утруднити відокремлення правдивих фактів від брехні, а радикальні погляди можуть опинятися в топі пошукової видачі в гонці за кліками та прибутком.
Школам та університетам потрібно буде переглянути програми навчання студентів, постаравшись зробити їх найкращими споживачами інформації. Вчені зі Стенфордського університету за результатами свого дослідження охарактеризували здатність молодих людей оцінювати інформацію, з якою вони стикаються в інтернеті як «похмуру». Перевірка сайтів, оцінка достовірності заяв, зроблених громадськими діячами, є кроком у правильному напрямку, і мають певну схожість із рецензуванням у науковій спільноті.
Сучасному суспільству для вирішення проблем, що стоять перед ним, як ніколи необхідні експерти та їх знання. Питання не в тому, як обійтися без експертів, але як забезпечити надійність їхніх висновків. Досягнення цієї мети є життєво важливим.