Як вмирають птахи – знають небеса

Все забудеться в метушні суєт. І пройде вже багато років Не усвідомлено, тільки в маренні, чи уві сні Покличеш мене тихо. без імені. Без надії. Номер мій набереш. На тому кінці непроглядної темряви Озвучать порожнечу слова До знемоги і до хрипоти. Жити боляче. Боля без тебе. Улюблена. Вибач. *** Я не можу молитися за тебе Ми в різних містах І різні дощі Роняють краплі нам свої на плечі Що знає небо про кохання? Можливо, сльози ллє свої про нас Але дощ такий скромний Як помирають птахи- Знають небеса. Не знають вони. Що очікування марні Які самотні ми, нещасні, Що бачиться нам не дано На тому й цьому світі Що плачемо приховано і душею За гріх у відповіді ми з тобою Я-в храмі. Ти - в мечеті. 25.09.11