James Hetfield 1936 Custom Ford "Iron Fist"
Коли F-100 був закінчений і виглядав справжнім кастом 60-х, почався пошук нового пацієнта. Хоча Джеймс спочатку шукав триконне купе зразка 36 року, у результаті найкраще йому підійшов п'ятивіконний «ридван із південної Каліфорнії», бо мав більш просторий кузов. Джеймс доручив кузовні роботи майстерні Blue Collar, але частина робіт була виконана в його власному гаражі. «Я почав різати кузов сам і на якийсь час залишив його у такому вигляді. Як би там не було, це вже була межа моїх здібностей», - каже він. Поїздивши по виставках у Каліфорнії і намотавши кілька миль на одометр, Ford 36-го року злегка обтріпався, тому Джеймс знову вирішив звернутися в Blue Collar Customs.
У майстерні встановили нову пневмопідвіску з використанням пневмобалонів від «Slam Specialties», доопрацьовану поперечку Heidts для «Мустанга» другого покоління, а також зроблену на замовлення задню чотириважільну підвіску. Невелике доопрацювання нижніх важелів від «Мустанга-2» допомогло витримати потрібний кут установки пневмобалонів, а завдяки ретельному розведенню вихлопної системи автомобіль опускається буквально на раму.
Одного разу, коли Джеймс заскочив у Blue Collar, щоб обговорити наступні кроки по будівництву «Залізного Кулака», кузовні роботи були в розпалі. Дах вже отримав свою форму, було виготовлено нову закруглену кришку багажника, капот, що складався раніше з трьох частин, був замінений на цільний, були встановлені днище та щит моторного відсіку, а зварні шви були щойно зашліфовані. Працівники майстерні «Blue Collar» поки що не завдали ні шпаклівки, ні ґрунтовки, але спочатку планувалося пофарбувати машину в чорний – а це найскладніший колір, при якому виявляються найдрібніші дефекти або нерівності поверхні. Персонал майстерніпланував витратити багато годин на шпаклівку, шліфування та ґрунтування машини, щоб підготувати поверхню до нанесення великої кількості шарів фарби. Джеймс обійшов машину і звернув увагу, що дрібні стики між панелями та заполіровані місця зварних швів все ще помітні. Після цього він вирішив залишити машину такою, якою вона є, у голому металі, щоб показати таким чином процес перетворення старого на нове.
Щоб надати машині більш персоналізований вигляд, а також втілити свої ідеї в життя, Джеймс особливу увагу приділив інтер'єру. Була встановлена рульова колонка Chevy 52-го року, підвішена за старий алюмінієвий шатун Mickey Thompson. Усі металеві деталі інтер'єру були вкриті хромом, а нікелем. Інтер'єр був обшитий червоно-коричневою шкірою і пофарбований чорним глянцевим лаком. Регулятори аудіосистеми та керування пневмопідвіскою приховані від сторонніх очей, як і система кондиціювання, яку ви не знайдете, навіть відкривши капот. Повністю електричний кондиціонер був знятий з електромобіля і хитро захований між сидіннями та багажним відсіком. Холодне повітря надходить у салон через литі алюмінієві димарі, зняті зі старого човна.
Те, що кондиціонер та його шланги були прибрані з підкапотного простору, багато в чому визначило лаконічний вигляд двигуна Chevy, а впускний колектор Stromberg надав йому ще традиційнішого вигляду, хоча тут свою роль зіграли і дрібні деталі. Кожен болт із шестигранною головкою на двигуні, шасі та кузові зроблений з нержавіючої сталі, і кожен з них обточений на токарному верстаті.
Ford 36-го року був закінчений до виставки SEMA 2012 року, також він прокотився на шоу «West Coast Customs Cruisin 'Nationals», зовні залізно-грубуватий, але досить зручний всередині. Ймовірно, дещо-кому з пуристів від кастом-індустрії він доведеться не до вподоби, але саме таким його задумав Джеймс Хетфілд.