Катастрофа з Дніпром, що вбиває головну річку України.
Багато українців сьогодні можуть спостерігати, як на їхніх очах гине величезна річка Європи – Дніпро. Через стрімке обмілення серед водойми поступово утворюються нові острови, а сама вода цвіте і заростає. Наші експерти з'ясували, що вбиває головну водну артерію України та що потрібно робити для її порятунку.
Рослина, що пережила динозаврів
Деякі ділянки Київського та Канівського водосховищ останніми роками стали стрімко заростати, і все більше схожі на плавучі поля. Виною тому – водяний горіх чи чилім. Ця реліктова рослина прийшла до нас через мільйони років, переживши динозаврів, при цьому "гість із минулого" негативно впливає на фауну, оскільки там, де росте водяний горіх, немає життя.
"Плантації" водяного горіха на Канівському водосховищі
"Плантації" водяного горіха на Канівському водосховищі
Керівник прес-служби Держрибагентства УкраїниДіана Кладова розповіла, що неконтрольоване розростання водяного горіха зменшило рибопродуктивність водосховищ на 35-40%!
"Зарості чиліму призводять до зменшення рибопродуктивності в середньому на 400 тонн щорічно. Така ситуація викликана тим, що рослина уповільнює розвиток фітопланктону і створює під собою "мертву" воду - там не живе риба і немає кисню", - розповіла вона.
Здавалося б, якщо рослина завдає такої колосальної шкоди промислу та засмічує воду, її зарості треба знищити. Але це робити заборонено. Чилім занесено до Червоної книги України та охороняється законом. Загалом дана рослина – рідкість в Україні, проте на дніпровських водосховищах він почувається чудово. На сьогоднішній день ведуться розмови про те,щоб визначити, який саме вид водяного горіха засмічує водойми, та вилучити його з Червоної книги. Але для цього потрібно провести дослідження, які не проводяться: чи грошей немає, чи бажання.
Що робити?
Тим часом плантації водяного горіха на Дніпрі (як і цвітіння води) – наслідоккомплексу проблем, які перетворюють річку на мегаболото. Головні з них: неконтрольоване використання фосфатовмісних засобів (миючі засоби та добрива), відсутність нормальної роботи очисних споруд, намивання піску, а також робота гідроелектростанцій (ГЕС) та гідроакумулюючих електростанцій (ГАЕС).
Для порятунку річки необхідно:
1. Ввеститимчасовий мораторій на використання фосфатовмісних засобів.
У Дніпрі цвіте вода. На фото - Південний міст
2. На державному рівні порушити питання прореконструкцію основних очисних споруд.
3. Очищення водоймищ. Як варіант, можна використовувати біологічну очистку за допомогою водоростей. Так, з ціанобактеріями (вони ж синьо-зелені водорості) добре бореться хлорела – рід одноклітинних зелених водоростей. У свою чергу, хлорелу надалі можна буде утилізувати за допомогою риби.
"Хлорелла дуже сильно і ефективно пригнічує ріст ціанобактерій і виживає синьо-зелену водорість із водойми. Так, запускається хлорела, яка за рік вичавлює синьо-зелену водорість, виступаючи як домінуюча біота, а також пригнічує ріст водяного горіха. Потім, запустивши білого толку який дуже добре їсть хлорелу, ми за рік-два дійдемо позитивного результату", - розповів Неліпа. На його думку, подібний підхід очищення буде набагато дешевшим, ніж використання спеціальних установок очищення води.
4. Заборона намиву піску.Через нелегальні роботи земснарядів у руслі річки змінюється глибина. Якщо біля Московського мосту глибина становить близько 40 метрів, то вже біля мосту Метро можна побачити піщані залисини. У таких умовах уповільнюється проточність води, а також відбувається її мінералізація.
5. Відновлення природного русла річки шляхом...демонтаж всіх ГЕС та ГАЕС. На думку Неліпи, ці споруди дають мало електроенергії (за даними "Укренерго", на ГЕС та ГАЕС припадає 11% від усього обсягу електроенергії України). "У всіх цивілізованих країнах гідроелектростанції демонтують… Процес демонтажу недешевий та тривалий, який має супроводжуватися поступовим зменшенням площі водоймищ та рекультивації земель. Цей процес може затягтися на десятиліття", - розповів Андрій Неліпа.
З ним також згодні низка екологів, які вважають, що гідроенергетика в українських реаліях є не лише згубною для довкілля та людей, але й неефективною з погляду сучасної економіки та науки.
Тим часом уряд України навпаки бачить перспективи розвитку відновлюваних джерел енергії. Так, до 2026 року Кабміном затверджено програму розвитку гідроенергетики в країні, яка, за ідеєю, повинна буде знизити залежність країни від імпорту газу, нафти та вугілля. Але треба розуміти, що ці роботи дуже дорогі. Наприклад, будівництво запланованої Канівської ГАЕС коштуватиме 1,5 млрд доларів!
Яких висновків не дійшли б експерти в уряді, ясно одне: самостійно Дніпро не відновиться і якщо не вживати жодних заходів, головна річка України в майбутньому перетвориться на величезну клоаку.