Казка про кота, який жив мільйон разів

Жив-був кіт, який жив мільйон разів. Він помирав мільйон разів і мільйон разів оживав. Це був чудовий смугастий кіт.

Мільйон чоловік пестили його, і мільйон чоловік плакали, коли він помирав. А він не плакав. Hі разу.

Одного разу він був навіть котом короля. Але взагалі-то він не любив королів. Король був відважним воїном і весь час боровся. Король привозив кота на поле бою у гарному кошику. Кіт був убитий шаленою стрілою. У розпал битви король заплакав, обіймаючи його. Король кинув битися повернувся до свого замку. Він закопав кота під деревом у дворі замку.

В інший раз він був котом моряка. Але взагалі-то він не любив моря. Моряк возив його морями і океанами. Якось кіт упав з корабля. Він не вмів плавати. Моряк спіймав його мережею, але кіт уже помер. Моряк обійняв його мокре тіло і голосно заридав. Потім поховав його під деревом у парку в далекому портовому місті.

Якось він був котом циркового фокусника. Але взагалі-то він не любив цирку. Фукусник клав кота в ящик і розпилював ящик навпіл. Потім він виймав із ящика живого кота. Він кланявся під бурхливі оплески. Одного прекрасного дня факусник помилився і справді розпилив кота. Він гірко заплакав прямо на арені цирку. Ніхто не плескав. Він закопав кота під деревом за наметом цирку.

Потім наш кіт був котом злодія. Але він зовсім не любив злодіїв. Злодій разом з котом тихо, як кіт, блукав по нічному місту. Він залазив у ті будинки, де тримали собак. Поки собака гавкав на кота, злодій крав. І ось одного разу собака загриз кота. Гучно ридаючи злодій блукав нічним містом. У руці він стискав вкрадений діамант. Злодій закопав кота в маленькому дворику. Під деревом.

Був він котом у самотньої бабусі. Но він зовсім не любив стареньких. Старенька весь день дивилася на вулицю з віконця. А кіт дрімав у неї на колінах. Незабаром кіт постарів і помер. Друхла старенька плакала, обіймаючи старенького кота. Вона закопала його під деревом. У саду.

Був він котом у маленької дівчинки. Але він зовсім не любив дітей. Дівчинка носила кота на спині. Вона прив'язувала його шнурком. І ось кіт помер за спиною у дівчинки, заплутавшись у шнурку. Дівчинка плакала всю ніч. Вона витирала сльози шерсткою кота. 2 Потім вона закопала його під деревцем.

А коту зовсім не страшно вмирати! А потім він раптом став диким котом. Вільний! Він любив себе! Він був Великим смугастим котом, і тому став великим диким котом! Вільний!

Він був зовсім нічий! Він був сам собі свій! Всі кішки хотіли вийти за нього заміж. Одна подарувала йому рибину! Інша - мишку! Третя – сало! Четверта облизала йому кожну смужку. А він співав: - Я мільйон разів помирав! Ха!

Найбільше у світі він любив себе. Тільки одна кішка була байдужа до нього. Кіт підійшов до неї і сказав: - Я помирав уже мільйон разів. Але вона відповіла просто: - Та-ак. Йому стало трохи прикро.

Підійшов він і наступного дня і сказав: - А ти ще ні разу не вмирала. Но біла кішка відповідала просто: - Та-ак.

Одного дня він зробив перед білою кішкою потрійне сальто - підстрибнув і тричі перекинувся в повітрі: - А я колись був котом у цирку. Біла кішка відповіла просто: - Та-ак.

Він хотів було сказати: - А я вже мільйон разів помирав. Но не сказав. Він тільки запитав: - Можна завжди бути з тобою Біла кішка кивнула: - Так.

І кіт залишився з нею назавжди. Біла кішка народилабагато кошенят. Кіт вже ніколи не говорив, скільки разів він помирав. Він любив свою кішку і своїх кошенят навіть більше за себе. Незабаром кошенята виросли і пішли кудись.

Які вони славні – сказав кіт. - Так - погодилася кішка і замуркотіла. Вона трохи постаріла і муркотіла ніжніше, ніж раніше. Найбільше в житті кіт хотів ніколи не розлучатися з нею.

Але одного разу біла кішка тихо померла поруч із котом. Він уперше в житті заплакав. Настала ніч і настав ранок, настала ніч і настав ранок, настала ніч і кіт плакав і плакав мільйон разів.

Знову настав ранок, настала ніч, настав ранок і опівдні він перестав плакати. Він лежав поруч із білою кішкою і непомітно став нерухомим. Більше вже кіт ніколи не оживав.

Автор Йоко Сано.