Класифікація коньяків
В Америці та більшості інших винних регіонів Нового Світу ситуація різко відрізняється від європейської. До недавнього часу тут взагалі не існувало систем класифікації. Винороби Долини Напа, наприклад, вказували на своїх етикетках Каліфорнію, Долину Напа, конкретне місто, своє чи інше ім'я. Те саме стосується й інших штатів, а також виноробства Австралії та Нової Зеландії.
У результаті назви типу "Шаблі" або "Бургундське" давалися винам, які не мали жодного відношення до їхніх європейських побратимів. Ці імена, звичайно, не могли бути використані для експортних вин, оскільки вони захищені у своїх країнах. І доводилося пояснювати закордонним покупцям, що саме слід очікувати від пляшок, на яких значаться незнайома назва виноградників або імена виробників.
Ситуація породила нову систему найменувань вин у Америці. Вирішили використовувати назву винограду на етикетках якісних вин. Вони стали відомі як «сортові вина», і ідея була перейнята в Австралії, Новій Зеландії та Чилі. Зараз вона має успіх і в східноєвропейських країнах з виноробством, що розвивається, таких як Угорщина, Молдова і Чехія.
Влада у більшості країн наполягає на тому, щоб на винних етикетках містився чіткий опис того, що знаходиться в пляшці, хоча в деяких місцевостях дозволені ті чи інші вільності. У Каліфорнії, наприклад, сортове вино під назвою Шардоне або Каберне Совіньйон має складатися принаймні з 75% зазначеного сорту. В Орегоні Шардоні має містити 90% сорту, але Каберне Совіньйон, яке поєднується зі своїми традиційними (за прикладом Бордо) партнерами — Мерло та Каберне Фран, може складатися з 75% винограду.