Клуб на селі потрібний
Алевтина Володимирівна Рякіна, завідувачка сільського клубу села Низєве. У цій сфері працює нещодавно, але зарекомендувала себе добре, за що була нагороджена грамотою ЦДК. Районне начальство відгукується про свого працівника лише з позитивного боку, відзначаючи її старанність та старанність. Ставки працівників сільського клубу в Низєві скорочені, немає художнього керівника, і сама завідувачка працює на півставки, але ніколи, якщо треба, не зважає на час.
– Алевтино Володимирівно, як працює на посаді?
– Ви працюєте одна, але весь час говорите у множині – вам хтось допомагає?
– Обов'язково. Одні б мені довелося, ой, як непросто! Голова ради ветеранів М. А. Ушакова та бібліотекар В. Г. Шиляєва – мої справжні партнери у роботі. На них я багато в чому покладаюся. Всі свята ми готуємо спільно, за що їм велике спасибі. Майя Олексіївна ще й гурток «Рукоробка» двічі на тиждень веде у клубі.
– Молодіжні дискотеки бувають чи тільки вечори для тих, кому за …?
– Вікові тематичні посиденьки за столом, звичайно, проводимо, наші жінки люблять поговорити, поспілкуватися одна з одною. Чоловіки якось не схильні до таких заходів, рідко приходять, можливо, соромляться. Щодо дискотек – всяке буває. Іноді ніхто не йде, а іноді на свята молоді збирається порядно. Із міста гості приїжджають, весело буває. У суботу ввечері двері клубу завжди відчинені, і музика грає, неважливо, скільки прийде відвідувачів.
- Клуб спочатку розташовувався в колишньому спортивному залі школи, а зараз нове приміщення. Чим викликаний переїзд?
– Будівля школи дуже велика, з метою економії бюджетних коштів одна половина разом зі спортзалом неопалюються. Нас перевели сюди, до колишньої шкільної майстерні, попередньо зробивши відповідну реконструкцію та невеликий косметичний ремонт. Мені тут подобається більше, кабінет менший, затишний, а місця всім вистачає.
– Вам подобається робота?
– Робота, звичайно, цікава, але в мене, вважаю, недостатньо досвіду, адже дипломом я фахівець зовсім іншого напряму. 1989 року закінчила сільгоспакадемію, здобула спеціальність зоотехніка. До 2003 року працювала в колгоспі «Іскра», потім влаштувалася до школи помічником кухаря, про що ніколи не шкодувала. У 2011 році навчальний заклад закрили, роботи в селі не стало, і я була рада тому, що запропонували, маю на увазі мою посаду. Намагаюся виконувати свої обов'язки сумлінно, у разі будь-яких труднощів не соромлюся звертатися за допомогою.
– Алевтино Володимирівно, дякую за бесіду та з професійним святом!