Крик душі родичі просять захистити ув’язнених від тортур в ІК-7 Карелії - Нам пишуть
Вітаю! Я дружина Нікурадзе Володимира Давидовича, засудженого Хорошівським районним судом за статтею 158 ч.3 КК України строком на 2 роки та покарання, що відбуває, в колонії загального режиму ФКУІК №7 м. Сегежа респ. Карелія. Його сім'я у складі батька Нікурадзе Давида 1955р.н., матері Нікурадзе Марьям 1961р.н., дочки Нікурадзе Ганни 2010р.н., що проживає в респ. Північна Осетія - Аланія, Моздокський р-н, селище Чорноярське, просить Вас про те, щоб ви проконтролювали неправомірні дії стосовно засуджених. Співробітники колонії – охоронці та наглядачі, ГТНК Смирнов, начальники прав Косієв на чолі з начальником колонії Федотовим А.А. та його заступником Косієвим С. систематично завдають засудженим тілесних ушкоджень. Вони б'ють їх ногами та кийками по життєво важливих органах, розтягують їм ноги та використовують інші методи тортур. Внаслідок побоїв у мого чоловіка були переламані 3 ребра, опухли ноги, набули синюшного кольору і стали в 5 разів більшими за колишні, у нього сталося 2 мікро інфаркти, його тиск досі не опускається нижче 180 на 120. Вони наносять людям не тільки тілесний, а й моральну шкоду. Мій чоловік тат у в'язницю важив 110 кг, а на даний момент, при зростанні 190 см. він важить 60кг. Засудженим не дають побачень зі своїми рідними. Люди перебувають на межі нервового зриву. Співробітники колонії доводять людей до самогубства. Мій чоловік і багато інших, які відбувають термін у Карелії, різали собі вени, аби надалі не піддаватися катуванням. У колонії є засуджені, наприклад Кутателадзе Гіоргій Бадрійович 1990 р., які від безвиході ковтали шприци, штирі тощо, тим самим підписуючи собі смертний вирок. Людей місяцями, а то й роками не випускають із карцеру. Мій чоловікбезвилазно сидів у карцері 2 місяці, поки за наполяганням його сім'ї на грані життя і смерті його не перевели до Лікувально-виправної установи № 2 у м. Ведмежогорську. Там підтримували його стабільне становище антибіотиками та іншими знеболюючими препаратами. Через деякий час його відправляли назад до Сегежу, де все повторювалося. Після наших вимог через 7 місяців мук мого чоловіка перевели до Лікувальної Установи м. Солікамська, де він отримував необхідне йому лікування. На даний момент, з невідомої нікому причини, ще хворим, із тиском 220 на 180 його етапують назад до Сегежа. За весь цей час ми змінили 4х адвокатів, але жоден з них не наважився піти проти начальства колонії, в якій він працює, і допомогти нам засвідчити все, що вони бачили, будучи на зустрічі з моїм чоловіком, письмово і написати скаргу. Прокуротура м. Петрозаводська також знаходиться в курсі всього, що там відбувається і не вживає жодних заходів. Мій чоловік раніше не був судимий, завданий моральної шкоди становив 7000 руб., На суді потерпіла сторона виступала на його користь, нами було виплачено моральну шкоду в розмірі 100000 руб. До скоєння ним несвідомого злочину він працював на АТС і був єдиним годувальником сім'ї. Його термін закінчується 18 грудня 2012р.