Кримська обсерваторія Відчуйте різницю
Сергій Добринін
Після приєднання Криму до Укаїни науковим установам півострова нічого не залишалося, як розпочати поступовий процес вбудовування в ландшафт української науки, яка без того переживає не найспокійніші часи. Кореспондент Радіо Свобода поговорив зі співробітниками однієї з найзначніших дослідницьких організацій Криму – Кримської астрофізичної обсерваторії (КрАТ), а також з українськими астрономами та спробував з'ясувати, як іде цей процес.
Хоча формально вважається, що КРАО була заснована ще на початку XX століття як аматорська обсерваторія, побудована купцем Миколою Мальцевим, науковий центр виник тут лише у 1945 році, після закінчення Другої світової війни.
«1945 року з Німеччини вивозили трофейні дослідницькі інструменти, – розповівСергій Назаров, молодший науковий співробітник і водночас голова профспілкової організації КрАО, - шукали місце, щоб розмістити великі телескопи. Експедиції показали, що в Криму є місце з добрим астрономічним кліматом: тут велика кількість ясних днів у році, стабільна атмосфера, велика відстань до найближчих міст, а отже, темне небо».
У 50-ті роки тут почалися постійні спостереження, згодом обсерваторія виросла в досить великий дослідницький центр, сьогодні тут працює близько 300 осіб (з них близько 80 – наукові співробітники, решта – інженерно-технічний та обслуговуючий персонал), більшість з яких живуть у сусідньому селищі Науковий.
У КрАО більше 20 телескопів, втім, далеко не найсучасніших.Юрій Цап, провідний науковий співробітник КрАО, кілька років тому обраний директором обсерваторії, але так і не обійняв цю посаду,каже, що старіють тут не лише наглядові інструменти, а й вчені: «Основна частина співробітників обсерваторії приїхали на неї студентами ще в 1950-60 роки. Вони всі одночасно постаріли, а в науці дуже важливо підтримувати наступність поколінь. Зараз передавати досвід просто практично нема кому».
Ці проблеми, добре знайомі абсолютній більшості українських наукових організацій, останніми роками посилювалися невизначеністю інституційної приналежності КрАО.
«Починаючи з 45 року, ми перебували у сфері впливу чи у складі Академії наук СРСР, – пояснивЮрій Цап, – це тривало до 1991 року, до того, як Україна стала незалежною. З того часу наш статус так чи інакше не був пов'язаний із Національною академією наук України. Спочатку ми були в якомусь комітеті, потім нас приєднали до міністерства освіти та науки України, зрештою ми перейшли до підпорядкування Київського національного університету ім. Шевченка. На мій погляд, це не дуже добре позначилося на обсерваторії, тому що ми за своїм статусом є академічною установою. Більшість нашої української історії ми підпорядковувалися мінобрнаукам України, а там, мабуть, як і в аналогічному українському міністерстві, наука знаходилася на другому плані».
Саме з переходом у підпорядкування Київському національному університету співробітники КрАО пов'язують критичне становище, в якому обсерваторія опинилася на початок цього року. «Нас вирішили передати до Київського національного університету наприкінці 2012 року, причому на специфічних умовах: ми втрачали юридичну особу, статус, самостійне фінансування, по суті, ставали кафедрою у ВНЗ, – розповівСергій Назаров, – при цьому не ховалося, що мають бути скорочення. У нас були судові розгляди з міністерством
освіти та науки, з кабінетом міністрів, які ні до чого не привели. Наприкінці 2013 року ситуація стала дуже серйозною, практично всіх співробітників було переведено на половину або чверть ставки, загальне фінансування впало вдвічі».
За словамиЮрія Цапа, перед тим як було прийнято рішення про переведення до університету, в обсерваторії відбулися збори колективу. Більшість співробітників хотіли бути у відомстві Національної академії наук України, але «нагорі було інше бачення, в Україні, до речі, відбувається приблизно те саме: ми все-таки братні країни. Є ця тенденція, що наука має бути, як на Заході, при університетах».
Усю зиму 2013–2014 року Кримська обсерваторія не опалювалася: на це не було грошей, а переведені на неповні ставки працівники опинилися буквально на межі виживання. «Минулого року у мене, молодшого наукового співробітника, була повна ставка, я отримував у районі 2000 гривень (це близько 8000 тисяч рублів), - розповівНазаров, - потім мене перевели на півставки, відповідно зарплата опустилася до 1000 гривень».
Запросити в обсерваторію іноземного вченого теж стало набагато складніше: для мешканців більшості західних країн в Україну діє безвізовий в'їзд, а щоб потрапити до українського Криму, їм доведеться зіткнутися з відомою своєю бюрократичною витонченістю процедурою отримання української візи.
Поки що рано судити, як позначиться нове становище КрАО на наукових контактах з українськими вченими.Юрій Цап налаштований оптимістично: «Так, мене прибрали зі складу однієї з дисертаційно-педагогічних порад. Але в Україні багато людей, які розуміють, що наука має бути вищою за політичні чвари, що вчені – особлива когорта, що наука за визначенням інтернаціональна. ЯкЧехов говорив, немає національної науки, як немає національної таблиці множення».
Втім, інтерв'ю, що знаходився на момент інтерв'ю в Києві,Цап визнає і певне охолодження відносин з колегами: «Все це чудово розуміють, але деяка настороженість відчувається. Коли я починаю говорити, що в тому, що відбувається в Україні, винні, зокрема, й самі українці, на мене починають дивитися дуже незадоволено».
Слід зазначити, що приєднання КримуЦап не підтримав: «Оскільки це зробив Путін, приєднувати Крим до України було не можна. Не знаю, як можна було, я не політик, але так не можна було. Мені сподобалися слова Макаревича: коли у вас горить будинок, ваш сусід замість того, щоб узяти відра і гасити, вдається і вистачає телевізор, та ще бензину у вогонь підливає. Так добрі сусіди не роблять. З політичного погляду Путін вдало скористався ситуацією, а з морального це було не дуже здорово». На запитання, чи не вважають Цапа у Києві колабораціоністом, він відповів, що почувається героєм фільму Микити Міхалкова: свій серед чужих, чужий серед своїх.
І Сергій Назаров, і Юрій Цап найближчим часом мають намір отримати українські паспорти. За словами Назарова, це встигли зробити майже всі співробітники обсерваторії. «Жити у Криму без українського паспорта дуже важко, – пояснюєЦап. – Наприклад, маю машину. Якщо я не матиму українського паспорта, я не зможу її перереєструвати. Якщо ви хочете залишатися жити в Криму і почуватися більш-менш людиною, паспорт доведеться обміняти». Водночас нинішня поїздка Цапа до Києва може стати останньою на довгий час: виданий у Криму український паспорт в Україні не вважається документом.
Подальша адміністративна доля КРАВ туманна, заразобсерваторія підпорядковується «міністерству науки та освіти Республіки Крим», надалі вона, швидше за все, буде, як і інші наукові установи України, підпорядкована створеному під час нещодавньої реформи РАН новому бюрократичному органу – ФАНО (Федеральному агентству наукових організацій). Компетентність цієї організації викликає питання у багатьох українських вчених, тепер сумніви починають з'являтись і у кримських дослідників.
«Реформа РАН, грубо кажучи, зводиться до того, що фінансами та майном мають управляти не вчені, а чиновники, що директорами інститутів можуть бути якісь менеджери, не обов'язково люди від науки, – вважає Цап , – і це абсолютно неправильно. Я згадую академіка Петра Капіцу, який був задіяний у радянському атомному проекті. Цим проектом керували чекісти. Потрапивши в опалу, Капіца написав у листі до Сталіна: «Єжов повинен знати свою партитуру».
Наскільки українські астрономи радіють несподіваній появі в країні нової обсерваторії? Провідний науковий співробітник Державного астрономічного інституту ім. П. К. ШтернбергаСергій Попов вважає, що не варто переоцінювати той факт, що КрАТ стане частиною української науки: «Обладнання обсерваторії досить давно не оновлювалося, нових інструментів високого рівня там немає, та й з погляду астроклімату місце зараз вже не можна назвати досить добрим. КрАО важко назвати передовим центром світової астрофізики, хоча є окремі сильні вчені. Інвестиції у створення нових інструментів у існуючих обсерваторіях з хорошим астрокліматом, на мій погляд, були б більш розумним вкладенням коштів, ніж вкладення, що обговорюються, в приладову базу КрАО».
У завідувача лабораторії Спеціальної астрофізичної обсерваторії РАН (САТ РАН) у Карачаєво-ЧеркесіїСергія Фабрики інша думка:
«Для нас це велика подія. КрАО дуже сильна обсерваторія, у ній багато активних вчених, є молодь. Історія спостережної астрофізики у СРСР – це лише КрАО. Там є чудовий 2,6-метровий телескоп, кілька телескопів метрового класу, багато дрібніших, є радіотелескоп. Окрім іншого, КрАО може взяти на себе роль «кузні астрономічних кадрів», я сам, наприклад, звідти. У САТ, наприклад, лише два телескопи, на обох студентів особливо не пустиш. А КРАО для цього ідеально підходить».
Втім, рано чи пізно неминуче постане питання конкуренції між обсерваторіями за і без того обмежені бюджетні ресурси. Та сама Спеціальна астрофізична обсерваторія РАН займається близькими до діяльності КрАО науковими темами і при цьому має в своєму розпорядженні більш сучасні та потужні інструменти. Рішення про розподіл фінансування може бути продиктоване політичними мотивами. «Безумовно така проблема виникне, – упевнений Юрій Цап, – і не тільки в науці – це стосується всіх областей. Те, що робитиметься в Криму, робитиметься на шкоду іншим регіонам. Крим в Україні прогодовував себе відсотків на 30–40. І це з огляду на те, що була дешева електроенергія, дешева вода, що ми були півостровом. Тепер дай Боже, щоб Крим себе прогодував відсотків на п'ять. Решта – будуть дотації. І українці це відчують».