Крупицький Свято-Миколаївський жіночий монастир, Чернігівська

Крупицький Свято-Миколаївський жіночий монастир розташований у селі Осич Бахмацького району Чернігівської області, неподалік Батурина. Це один із найдавніших монастирів періоду Гетьманщини. Він є пам'яткою архітектури 17–19 століть та частиною Національного історико-культурологічного заповідника «Гетьманська столиця».

Історія Крупицького Свято-Миколаївського монастиря

Монастир був заснований у 15 столітті. Його збудували завдяки явленню в місцевому лісі ікони Святого Миколая. На цьому місці звели церкву в ім'я Чудотворця, навколо якої оселилися люди. Згодом вони й започаткували монастир.

У 16 столітті святиню зруйнували татарські війська, після чого її відбудували в іншому місці.

Цікавою є легенда про походження назви монастиря. Вона говорить, що під час нападу татар в обителі ховалися люди. Облога тривала тривалий час, тож закінчилися продукти. Тоді з неба посипалася манна крупа. Тому монастир і називають Крупицьким.

Після того, як Батурин став гетьманською столицею, монастир набув великого значення. Він став головним релігійним центром усієї Лівобережної України. З цією обителью тісно переплетені життя відомих особистостей доби Гетьманщини. Монастир утримували гетьмани Дем'ян Многогрішний, Іван Самойлович, Іван Мазепа, Кирило Розумовський.

У 1708 році українські війська захопили Батурин і зруйнували монастирську дзвіницю та чернечі келії.

У 1803 році монастир було реконструйовано, але у 1846 році тут сталася пожежа.

1922 року монастир ліквідували більшовики. Церкву, житлові корпуси та бібліотеку пограбували. Церковні речі вивезли. Інші будівлі монастирського комплексу демонтували, а стару криницю засипали. Згодом умонастирській церкві відкрили клуб, який пізніше перетворили на зерносховище. За кілька років із церкви зняли купол.

Після Другої світової війни на монастирській території помістили колгосп, у чернечих келіях почала працювати школа.

1999 року школу перенесли через аварійний стан будівлі. Те, що залишилося від монастирського комплексу, повернули Українській Православній Церкві. Тоді ж ченці та небайдужі місцеві мешканці почали відновлювати та ремонтувати будівлі.

З того часу тут правлять Божественну Літургію, а також щоденні ранкові та вечірні служби. Монастир приймає паломників.

Архітектура Крупицького жіночого монастиря

У давнину Крупицький монастир був фортецею. Його оточували високі вали та дерев'яні стіни, посилені по кутах баштами для оборони. Головний в'їзд розташовувався з боку річки, якою було перекинуто міст.

До його комплексу входило кілька сакральних споруд:

  • собор Святого Миколая, збудований 1680 року в стилі українського бароко. Його демонтували у 30-х роках 20 століття;
  • Миколаївська церква;
  • Спасо-Преображенська церква, яку будували у 1803–1804 роках;
  • дзвіниця.

Під час захоплення українськими військами Батурин у 1708 році було зруйновано монастирську дзвіницю, келії ченців та ігуменів. Згодом комплекс відновили, але 1846 р. сталася пожежа, яка знищила і пошкодила більшу частину будівель. А згодом знищили собор Святого Миколая. Нині у складі монастирського комплексу є кілька будівель:

  • кам'яна дзвіниця (1825);
  • будинок настоятеля (1834);
  • Спасо-Преображенська трапезна церква (1803-1858 роки);
  • монастирські келії (початок 19 століття).

Територія монастиряє прямокутною у плані. Навколо є кам'яна стіна заввишки 3 метри, а в'їзд прикрашає масивна брама з кам'яною аркою.

Спасо-Преображенська трапезна церква була збудована у 1803 році. Вона одноповерхова, увінчана декоративним куполом.

Будинок настоятеля збудували 1834 року. Він має симетричну композицію. Архітектурний стиль фасадного декору – це так званий провінційний класицизм 19 століття.

Дзвіниця монастиря була збудована у 1823–1825 роках. Її висота – близько 31 метра. Вгорі є арочні отвори для дзвонів.

Святинею монастиря є ікона Святого Миколая. Біля неї сталося багато чудес. Також у монастирі знаходиться частина мощей Святої Варвари.

Як дістатися до Свято-Миколаївського жіночого монастиря

Крупицький Свято-Миколаївський жіночий монастир розташований у селі Осич Чернігівської області, неподалік міста Батурин.

У Батурин регулярно курсують автобуси з Києва, Чернігова та сусідніх обласних центрів. У самому місті потрібно пересісти на автобус до села Осич або скористатися послугами таксі або приватних перевізників.

Краще їхати власним автомобілем. У Батурин ведуть автодороги E101, М02, Р61.

Адреса музею: Чернігівська область, Бахмацький район, село Осич.