Лікування гострих вірусних гепатитів

Хворим на гострий вірусний гепатит призначають лікування:

• раціональний руховий режим, що відповідає формі тяжкості хвороби; • лікувальне харчування – стіл № 5 або 5а; • медикаментозне лікування відповідно до форми тяжкості захворювання.

При легкій формі вірусного гепатиту хворим рекомендують напівпостільний режим, стіл № 5а і питво (мінеральні лужні води, компоти, соки, чай) з дезінтоксикаційною метою та з метою видалення кон'югованого білірубіну з сечею. Стіл № 5а замінюють на стіл № 5 і скасовують рясне питво відразу після появи світлої сечі у хворого.

Препарати для лікування гострих вірусних гепатитів:

Медикаментозне лікування обмежується використанням жовчогінних засобів та холеспазмолітиків (но-шпа, платифілін, папаверин), а також полівітамінів. З жовчогінних препаратів у гострий період хвороби потрібно використовувати тільки холекінетики (10-25%-ний розчин сірчанокислої магнезії, холосас, ксиліт, сорбіт).

Слід зазначити, що жовчогінні засоби доцільно призначати після зникнення внутрішньопечінкового холестазу. Про це свідчить поява фарбованого стільця.

Справжні холеретики та холесекретики у розпал жовтяниці не застосовують, бо вони впливають на секреторні та фільтраційні процеси жовчоутворення у гепатоцитах і таким чином збільшують навантаження на клітини печінки.

При середньотяжкій формі хворим призначають напівліжковий або постільний режим, стіл № 5а, рясне питво та за наявності помірно виражених симптомів інтоксикації або наростання їх – інфузійну терапію протягом 2-4 днів.

Внутрішньовенно вводять 5-10% розчин глюкози, гемодез, реополіглюкін.

Внутрішньовенно призначають кокарбоксилазу, 5% розчин аскорбінової кислоти.

В данийЧас застосування вітамінів групи, особливо В1, В6, В12 має значні обмеження у зв'язку з тим, що введення їх у гостру фазу хвороби може призводити до дисбалансу метаболічних процесів. Так, ін'єкції вітаміну В6 здатні стимулювати гліконеогенез у печінці та викликати алергічні реакції, особливо у випадках комбінації його з В1 та іншими вітамінами цієї групи.

При тяжкій формі хворим призначають постільний режим, стіл 5а, рясне пиття і рекомендується проведення інфузійної терапії: внутрішньовенно вводяться 5-10% розчин глюкози, реополіглюкін, гемодез, 10% розчин альбуміну, одногрупна плазма. Показано призначення преднізолону із розрахунку 1-3 мг/кг ваги на добу коротким (3-7 днів) курсом.

Використовують гепатопротектори (есенціалі, легалон, карсил, силібор та ін.), десенсибілізуючі лікарські препарати (піпольфен, супрастин та ін.).

При гепатитах, спричинених НВV, НСV, НDV та НСV, необхідно використовувати препарати інтерферону.

При підозрі на злоякісну форму або загрозу її розвитку хворого необхідно госпіталізувати до відділення інтенсивної терапії та реанімації для проведення інтенсивного лікування. Для проведення масивної дезінтоксикаційної терапії катетеризують підключичну або іншу велику периферичну вену і вводять 10% розчин альбуміну, свіжозаморожену плазму, 5-10% розчини глюкози, гемодез, реополіглюкін. Розрахунок рідини проводять з урахуванням віку, стану хворого та діурезу.

Преднізолон призначають внутрішньовенно з розрахунку 5-20 мг/кг ваги на добу через 3-4 год.

За показаннями (ДВС-синдром) внутрішньовенно вводять гепарин з розрахунку 50-300 ОД/кг ваги на добу, застосовують інгібітори протеолізу (гордокс, контрикал, трасилол). При розвитку геморагічного синдрому внутрішньовенно вводятьсвіжозаморожену плазму, діцинон, андроксон, амінокапронову кислоту, вікасол, препарати кальцію, аскорбінову кислоту. При шлунково-кишкових кровотечах призначають внутрішньо 5%-ний розчин амінокапронової кислоти, препарати кальцію та андроксон.

З метою зменшення всмоктування токсинів із шлунково-кишкового тракту призначають шлунковий та кишковий діаліз, сорбенти (поліфепам, активоване вугілля та ін.), антибіотики широкого спектру дії (поліміксин, гентаміцин, цефалексин).

Обґрунтовано проведення екстракорпоральної детоксикації (плазмаферез, плазмосорбція, ультрафільтрація, гемосорбція) та сеансів гіпербаричної оксигенації.

Обов'язковою є корекція кислотно-лужного стану крові (4%-ним розчином гідрокарбонату натрію, трисаміном) та електролітного складу крові. За наявності судом застосовують седуксен (реланіум), оксибутират натрію. Проводять вітамінотерапію (кокарбоксилаза, 5%-ний розчин аскорбінової кислоти та ін), призначають гепатопротектори, десенсибілізуючі препарати, жовчогінні засоби, спазмолітики та симптоматичні засоби.

У разі розвитку глибокої коми прогноз життя, зазвичай, несприятливий.

У періоді реконвалесценції у хворих може зберігатися гепатомегалія та гіперферментемія. Необхідно встановити причину (холангіт, холангіохолецистит, затяжний перебіг) та призначити відповідну терапію.

Хворим на гепатомегалію внаслідок холангіту або холангіохолециститу в залежності від їх етіології призначають антибактеріальні або протипаразитарні препарати (нікодин, оксафенамід, трихопол, макмірор та ін.), жовчогінні засоби та тюбаж або дренаж за Дем'яновим № 3-5.

Хворим з гіперферментемією включають в лікування гепато протектори, вітаміни з мікроелементами, зокрема селен, що містять,інозіє-F, десенсибілізуючі препарати та у ряді випадків глюкокортикоїди (дексаметазон) коротким курсом. При хронічному вірусному гепатиті на стадії ремісії хворим не потрібно лікування. Необхідно дотримуватися режиму та дієти.

З метою профілактики загострень можна призначати періодично прийом гепатопротекторів, полівітамінів та жовчогінних засобів.