Маршрут за замовчуванням (default route)
Маршрут за замовчуванням (default route) використовується, якщо не підходить жоден з інших маршрутів.
Потрібний маршрут спочатку шукається в таблицях, а якщо він не знайдений, пакет надсилається у вузол, спеціально вибраний для цього випадку. Маршрути за замовчуванням використовуються зазвичай тоді, коли маршрутизатор має обмежений обсяг пам'яті або з якоїсь іншої причини немає повної таблиці маршрутизації.
Маршрут за промовчанням може допомогти реалізувати зв'язок навіть при помилках у маршрутній таблиці, проте для регіональних мереж з обмеженою пропускною спроможністю таке рішення може спричинити серйозні наслідки. Наприклад, через такі помилки пакети всередині локальної мережі можуть пересилатися через мережу іншої країни.
Існують два типи маршрутизуючих пристроїв: статичні та динамічні.
Статичні маршрутизатори (static router) використовують таблиці маршрутизації, які має створити та вручну оновлювати мережевий адміністратор. З іншого боку, динамічні маршрутизатори (dynamic router) створюють та оновлюють власні таблиці маршрутизації. Вони використовують інформацію, як знайдену на своїх власних сегментах, так і отриману від інших динамічних маршрутизаторів. Динамічні маршрутизатори завжди містять свіжу інформацію про можливі маршрути по мережі, а також інформацію про вузькі місця та затримки в проходженні пакетів. Ця інформація дозволяє визначити найбільш ефективний шлях, доступний в даний момент, для перенаправлення пакетів даних до їх одержувачів.
Оскільки маршрутизатори можуть здійснювати інтелектуальний вибір шляху та відфільтровувати пакети, які їм не потрібно отримувати, вони допомагають зменшити завантаження мережі, зберегти ресурси та збільшити пропускну спроможність. Крім того, вонипідвищують надійність доставки даних, оскільки маршрутизатори можуть вибрати альтернативний шлях для пакетів, якщо маршрут за замовчуванням недоступний.
Термін «маршрутизатор» (router) може означати елемент електронної апаратури, спеціально сконструйованої для маршрутизації. Він також може означати комп'ютер (забезпечений таблицею маршрутизації), підключений до інших сегментів мережі за допомогою кількох мережних карток і, отже, здатний виконувати функції маршрутизації між зв'язаними сегментами.
Маршрутизатори перевершують мости своєю здатністю фільтрувати та спрямовувати пакети даних по мережі. І на відміну від мостів для них можна відключити пересилання широкомовних повідомлень, що зменшує мережевий широкомовний трафік.
Інша важлива перевага маршрутизатора як з'єднувального пристрою полягає в тому, що, оскільки він працює на мережному рівні, він може з'єднувати мережі, що використовують різну архітектуру мережі, методи доступу до пристроїв або протоколи. Наприклад, маршрутизатор може з'єднувати підмережу Ethernet та сегмент Token Ring. Він може пов'язувати кілька невеликих мереж, які використовують різні протоколи, якщо протоколи, що використовуються, підтримують маршрутизацію.
Маршрутизатори в порівнянні з повторювачами дорожчі та складніші в управлінні. У них менша пропускна спроможність, ніж у мостів, оскільки вони мають проводити додаткову обробку пакетів даних. Крім того, динамічні маршрутизатори можуть додавати зайвий трафік у мережі, оскільки оновлення таблиць маршрутизації постійно обмінюються повідомленнями.
Англійський термін «Brouter» (міст-маршрутизатор) є комбінацією слів «bridge» (міст) і «router» (маршрутизатор). З цього можна зробити висновок, що міст-маршрутизатор поєднуєфункції мосту та маршрутизатора. Коли міст-маршрутизатор отримує пакет даних, він перевіряє, надісланий пакет з використанням протоколу, що маршрутизується, чи ні. Якщо це пакет протоколу, що маршрутизується, міст-маршрутизатор виконує функції маршрутизатора, посилаючи при необхідності пакет одержувачу поза локальним сегментом.