Мережеві та локальні СУБД
Залежно від розташування окремих частин СУБД розрізняють локальні та мережеві
Усі частини локальної СУБД розміщуються на комп'ютері користувача бази даних. Щоб з однією і тією ж БД одночасно могло працювати кілька користувачів, кожен комп'ютер повинен мати свою копію локальної БД. Істотною проблемою СУБД такого типу є синхронізація копій даних, саме тому для вирішення завдань, які потребують спільної роботи кількох користувачів, локальні СУБД фактично не використовуються.
До мережевих відносяться файл-серверні, клієнт-серверні та розподілені СУБД. Неодмінним атрибутом цих систем є мережа, що забезпечує апаратний зв'язок комп'ютерів і уможливлює корпоративну роботу безлічі користувачів з тими самими даними.
У файл-серверних СУБД всі дані зазвичай розміщуються в одному або декількох каталогах досить потужної машини, спеціально виділеної для цього і постійно підключеної до мережі. Такий комп'ютер називається файл-сервером. Недоліком файл-серверних систем є значне навантаження на мережу.
Клієнт-серверні (дволанкові) системи значно знижують навантаження на мережу, оскільки клієнт спілкується з даними через спеціалізованого посередника - сервер бази даних, який розміщується на машині з даними. Сервер БД приймає запит від клієнта, шукає у даних необхідну запис і передає її клієнту. Таким чином, через мережу передається відносно короткий запит і єдиний потрібний запис, навіть якщо відповідний файл з даними містить сотні тисяч записів. Запит до сервера формується спеціальною мовою структурованих запитів (Structured Query Language, SQL), тому часто сервери БД називаються SQL-серверами.
Розподілені СУБД можуть міститикілька десятків та сотень серверів БД. Кількість клієнтських місць у них може досягати десятків та сотень тисяч. У розподілених СУБД деякі сервери можуть дублювати один одного з метою досягнення гранично малої ймовірності відмов та збоїв, які можуть спотворити життєво важливу інформацію. Вони використовують власні регіональні засоби зв'язку.