Мерилін Монро
У муніципалітет, де мала відбутися церемонія одруження, наречена та її наречений Ді Маджо приїхали за кілька хвилин до початку дійства. На Мерилін був скромний костюм коричневого кольору з коміром із горноста. Нареченого супроводжували двоє друзів. Друзі Мерилін на церемонії одруження не були. На площі біля будівлі муніципалітету зібралося близько п'яти сотень людей, які шумно висловлювали свої почуття з приводу того, що відбувається за зачиненими дверима.
Пізніше Мерилін Монро скаже, що рішення про заміжжя було прийняте нею лише за два дні до цього.
У свідоцтві про шлюб Мерилін підписалася як Норма Джин Мортенсон Дахерті, вказавши неправильний вік – двадцять п'ять років; хоч їй було майже двадцять вісім. Ді Маджо подарував дружині обручку з білого золота, посипану діамантами.
Вийшовши з будівлі та відповідаючи на запитання, що сипалися ним з боку газетярів, пара на запитання про дітей сказала: «Ми думаємо мати одного. Це я можу гарантувати» і «А мені хотілося б мати шістьох». Першим відповів Джо, другий – Мерілін.
Першу половину медового місяця молодята провели потай, відпочиваючи в котеджі приятеля в горах біля Палм-Спрінгс. Другу половину вони мали на увазі, бо подружжя Ді Маджо збиралося в Японію, і цій поїздці «судилося стати видовищем загальнонаціонального масштабу», «давно запланованою поїздкою, покликаною відкрити в Японії бейсбольний сезон».
Наречені вилетіли літаком із Сан-Франциско до Гонолулу, де під захоплені вигуки шанувальників пересіли в літак, що летів на Токіо. В аеропорту до Мерилін підійшов американський генерал, щоб запропонувати їй відвідати корейський фронт, щоб підняти військовий дух довірених йому солдатів.
Ось як про цю подорож молодятрозповідає один із біографів зірки: «Фанатичні шанувальники Мерилін у Токіо, прагнучи отримати і свою частку блаженства, нізащо не хотіли відпустити кінозірку, не обласкавши її своєю увагою і не звеличивши її. Захоплений, верескливий натовп запрудив вулиці, готелі, кабінети - вона всюди переслідувала Мерилін. Варто їй здатися - і шалені овації виникали, як вихор. Мерилін тікала через службові виходи. До чого докладати стільки зусиль, домагаючись того, чого згодом доводиться рятуватися втечею? Під час однієї такої зустрічі десь тріснули скляні двері. Мерилін почула стогін, побачила на тротуарі кров. Ну а Джо задовольнявся тим, що становив частину її почту. Він або притримував двері, або кидався їх відчиняти, непристойно змагаючись зі швейцарами. Він ще повністю засвоїв думку, що спальня Мерилин – громадське місце».
Здається, у цьому уривку розставлені всі акценти, характерні для чергового короткого шлюбу Мерилін Монро.
А поки тривало звичайне сімейне життя, Мерилін, будучи «суспільним надбанням», поспішала ділитися зі своїм другом, журналістом Сіднеєм Сколськи потрібними подробицями на кшталт того, що «спішить додому, щоб приготувати їжу своєму чоловікові». Публіка з нетерпінням чекала нових і нових подробиць з життя Монро.
Дивно, але тільки-но ставши офіційною дружиною, Мерілін заговорила про нове заміжжя. Відразу після повернення з весільної подорожі в номер «Беверлі Хіллз» до подружжя Ді Маджо прийшов довірений друг Мерілін Сідней Сколскі. І щойно Джо вийшов з кімнати, як Мерілін відверто відповіла, заявивши.
- Сідней, знаєш, за кого я збираюся заміж?
- Я збираюся заміж за Артура Міллера.
На той момент журналіст подумав, що зірка жартує. Однак не пройшло іроки після цієї розмови, як вона та драматург закрутили роман. Через рік Монро виконає свій намір і вийде заміж за Міллера.
Шлюб із Ді Маджо, який розпочався з розбіжностей, триватиме менше дев'яти місяців. Але він був єдиним чоловіком, хто пронесе своє кохання до останнього подиху Мерілін.