Мирне село - вірмени та азербайджанці (Фото)

вірмени

Неподалік Вірменії, всього за кілька кілометрів від області Нижнє Картлі, що належить Грузії, в Марнеульському районі знаходиться невелике село Цопі. Серед нечисленного населення можна зустріти як вірмен, так і азербайджанців, які мирно співіснують – без сварок, без розбіжностей. Навіть говорять вони двома національними мовами.

За часів СРСР у Цопі здебільшого жили греки та грузини, але у дев'яності роки через кризу більшість населення покинула село. Сьогодні населення Цопі переважно складається з азербайджанців (80%) та невеликої частини вірмен.

На знімку зафіксовано сім'ю вірмен, яка живе за межею бідності. Цопи дуже бідне село. Мир та національна згода, що панує в селі, ніяк не впливають на добробут його мешканців. Із закриттям місцевого кар'єру, який видобуває будівельний камінь, працювати стало зовсім ніде, тому багато людей переїхало до Вірменії, Азербайджану чи України.

Незважаючи на дані Дослідницького центру Кавказу, про те, що більшість жителів Азербайджану та Вірменії кревні вороги через Нагірно-Карабахський конфлікт, вірмени та азербайджанці Цопі далекі від політики і не звертають на національні розбіжності жодної уваги. Хоча, здавалося б, нещодавно військові дії призвели до загибелі понад 30 тисяч людей і залишили глибоку рану в душі кожного.

У селі Цопі життя вірмен та азербайджанців настільки тісно взаємопов'язане, що не одразу зрозуміло хто вірменин, а хто представник другої національності. Усі жителі вільно розмовляють двома мовами і не можуть жити один без одного.

Незважаючи на те, що азербайджанець рідко бере за дружину вірменську дівчину і навпаки, жителі села з розмахом відзначають свої свята та із задоволенням запрошують на них один одного. Так, наприклад, Великдень чи Різдво частопроходить за участю азербайджанців, а вірмени не вважають ганебним відвідати Новруз.

На фотографії – азербайджанське весілля, але серед гостей багато вірмен. Вони допомогли влаштувати пишну урочистість за всіма правилами, з усією відповідальністю підійшовши до справи.

У Цопі давно вже немає розбіжностей через традиції та національні смакові уподобання в їжі. На дні народження шестирічної азербайджанської дівчинки присутні і вірменські діти. Усі вони із задоволенням куштують різні страви, серед яких є й вірменська долма.

У сільській школі класи формуються за національністю, але вірменська вчителька навчає азербайджанських дітей грузинською мовою. При цьому вона добре володіє вірменською, азербайджанською та грузинською мовами. Грузинську мову в селі знають не всі. На жаль, школа зараз перебуває у жалюгідному стані. Вона розташована у напівзруйнованій будівлі.

По сусідству є ще одне село Ходжурні, але там майже все населення складається з вірмен. Так склалася доля, що азербайджанцям та вірменам довелося жити разом. Вони так сильно звикли один до одного, що практично стали одним цілим і нічого не можуть з цим вдіяти.