Нашу дитину вбила свекруха
Досі я не можу зрозуміти, чому всі вважають злою та несправедливою тещу, а не свекруху. Адже у житті найчастіше все відбувається зовсім навпаки. На своєму віку не бачила жодної поганої тещі, а ось зі свекрухою-стервом зустрілася особисто.
Коли виходила заміж за Толика, він мене відразу попередив про те, що сваритися з його мамою в жодному разі не можна. Але в перший же день знайомства з Марією Петрівною я зрозуміла, що з цією жінкою жити у мирі та злагоді ми не будемо. Вона закидала мене запитаннями: «Хто твої батьки?», «У тебе є квартира?», «А ти допомагатимеш мені по господарству?» Після моїх відповідей потенційна свекруха зробила висновок і оприлюднила його: «Обірванка!»
Справді, своєї житлоплощі в мене не було, батьки теж не з вищого суспільства, та й ставати домогосподаркою я не поспішала. Але, незважаючи ні на що, ми з Толиком побралися. Переїхали в окрему квартиру, зробили ремонт та зажили щасливим життям. А потім почалося...
Марія Петрівна роздобула ключ від нашої квартири і заходила до нас щодня. Повертаючись пізно ввечері з роботи, я натикалася на закиди свекрухи - мовляв, нечупара, невігла і взагалі готувати не вмію. А Толик тільки знизував плечима і казав, що все утворюється, коли ми народимо дитину.
Через кілька місяців я завагітніла. Але замість того, щоб радіти нашому щастю, свекруха стала ще більше набридати нам. Приходила, сідала і починала бурчати: «Навіщо вам ця дитина, вона буде хвора і нерозумна, адже не може ж народитися хороша дитина від поганої матері»! Так тривало кілька тижнів поспіль. Зрештою, я не витримала і вигнала її з нашого будинку. Але Марія Петрівна прийшла вже наступного дня, тільки не з похмурою міною, а з доброю усмішкою на обличчі. Сказала, що прийшламиритися і простягла мені банку малинового варення. Ми сіли, випили по чашці чаю з цим варенням. Після чого свекруха, посилаючись на те, що мені треба відпочивати, пішла додому.
А вже вночі мені стало погано. Боліло все, а особливо живіт, почалася кровотеча… Викликали лікаря, який і повідомив мені, що дитина померла…
З того часу минув рік. Толик увесь час був зі мною, говорив, що любить і буде мене оберігати, а з його матір'ю ми досі не можемо порозумітися. Адже після того, як трапилася ця страшна історія, до мене на вулиці підійшла циганка і сказала, щоб я обов'язково сходила до бабці, яка знімає змови. Не знаю чому, але я послухалася та пішла. Та сказала мені, що мою дитину вбила свекруха… варенням.
Нині Толік мріє стати батьком ще раз. Але я боюся, хоча дуже хочу мати дітей саме від свого чоловіка. Можливо, читачі «Комсомолки» порадять мені, як утихомирити мою свекруху.
Наталія Сенчина, психолог:
- Матері важче відпускати із сім'ї сина, ніж доньку. Донька завжди виховується як майбутня мати, дружина. І тому, коли вона виходить заміж, мати щиро радіє за неї і починає готуватися до появи онуків. А коли одружується син, матері здається, що про нього ніхто, крім неї, не подбає. Тому потрібно контролювати кожен крок невістки, щоб не дай Бог вона не забула його погодувати, випрати його шкарпетки та погладити сорочку. А коли народжується онук, свекрухи зазвичай стають добрими бабусями. Але це, як бачимо, не ваш випадок. Можливо, ваша свекруха поки не хоче ставати бабусею або бачить у вас перешкоду між сином та собою. Вона відчуває, що його кохання спрямоване не на неї, а на вас.