Не впадайте у відчай Аллаха!
Віруючій людині не належить зневірятися в милості Аллаха, оскільки це є великим гріхом. Всевишній Аллах говорить у Своїй Книзі:«Хто ж зневіряється в милості свого Господа, окрім заблукалих?!»Аль Хіджр, аят: 56. Також Він говорить:«Бо зневіряються в милості Аллаха тільки люди невіруючі».Юсуф, аят: 87
У Табарі наводиться від Бара' ібн Азіба, що він сказав з приводу тлумачення наступного аяту:«І не прирікайте себе на загибель»: «Йдеться про людину, яка робить багато гріхів і сама прирікає себе смерть, кажучи: «Нема мені покаяння!». Тобто людина втрачає надію на те, що Аллах прийме його покаяння, згодом перестає каятися Йому і просити у Нього прощення, таким чином прирікаючи себе на вірну загибель. ВАЛЛАХА АЛЯМ!
У достовірній збірці Бухарі наводиться від Абу Хурайри, нехай буде задоволений ним Аллах, що він чув, як пророк, нехай благословить його Аллах і вітає, сказав:«Воістину, (один із) рабів (Аллаха) здійснив гріх і сказав: «О Господи, я згрішив, вибач мене!» І Всевишній сказав: «Мій раб учинив гріх, і дізнався, що в нього є Господь, що прощає гріхи і карає за них». Потім він (знов) здійснив гріх і сказав: «О Господи! я згрішив, вибач мене!» — і Господь сказав: «Мій раб учинив гріх, і дізнався, що в нього є Господь, Який прощає гріхи і карає за них». Потім він (знов) здійснив гріх і сказав: «О Господи! пробач мені мій гріх! — і Господь сказав: «Мій раб учинив гріх, і довідався, що в нього є Господь, що прощає гріхи і карає за них. Я прощаю тобі, роби що хочеш! »4 Бухарі (7507).
Ось ще інший приклад. Передають зі слів Умара ібн аль Хаттаба, нехай буде задоволений ним Аллах, що за життя пророка нехай благословить йогоАллах і вітає, був один чоловік, якого звали Абдуллах на прізвисько Хімар (Осел). Він смішив посланця Аллаха, нехай благословить його Аллах і вітає, що стосується пророка, нехай благословить його Аллах і вітає, то йому доводилося карати його за вживання вина. Одного разу його привели до пророка, нехай благословить його Аллах і вітає, і стали бити за його наказом, а одна людина вигукнула: «О Аллах, прокляни його! Як часто його наводили!» — (на що) пророк, нехай благословить його Аллах і вітає, сказав: «Не проклинайте його, бо присягаюсь Аллахом, я знаю, що він любить Аллаха та Його посланця!» . Бухарі (6780).
І тому віруюча людина кожного разу, коли робить гріх, повинна покаятися і повернутися до Аллаха. Немає безгрішних людей, але найкращі з грішників ті, хто кається у своїх гріхах. Всевишній Аллах говорить з приводу богобоязливих людей, для яких уготовані райські насолоди:«Прагніть прощення вашого Господа і Раю, ширина якого дорівнює небесам і землі, приготованому для богобоязливих».Потім Він згадав деякі якості цих богобоязливих людей:«Тим же, які, здійснивши мерзенний вчинок або несправедливо вчинивши проти себе, згадали Аллаха і вибачилися за свої гріхи, - адже хто прощає гріхи, крім Аллаха? – і тим, хто свідомо не затятий у тому, що вони здійснили, відплатою будуть прощення від їхнього Господа та Райські сади, в яких течуть річки і в яких вони будуть вічно. Яка ж чудова відплата трудівників!»Сімейство Імрана, аяти: 133 -136.
Значить, навіть богобоязливим людям властиво помилятися і чинити великі гріхи! Вони теж подібно до простих мусульман помиляються і можуть впасти у гріховні справи! Однак вони швидко каються у своїх гріхах і повертаються до Аллаха тапросять у Нього прощення!
Прикладом тому можна привести пророка Мусу, мир йому, адже він убив людину, що є великим гріхом, але він покаявся і звернувся до Аллаха зі словами: «Він сказав: «Господи! Я вчинив несправедливо до себе. Вибач мене!» Він пробачив його, бо Він прощаючий, милосердний». Розповідь, аят: 16.
Також не можна приводити інших до відчаю в милості Аллаха.
У Мусліма наводиться від Джундуба, нехай Аллах буде задоволений їм, що один чоловік сказав: «Клянуся Аллахом, Аллах ніколи не простить такому-то!». І Всевишній сказав тоді: «Хто насмілився присягатися Мною, що Я не пробачу такому! Справді, Я прощаю йому, а твої діла зроблю марними!» (36).
Також від посланця Аллаха, нехай благословить його Аллах і вітає, наводиться, що він сказав: «Дві людини з Бану Ізраїлю побраталися. Один із них чинив гріхи, а інший старанно поклонявся Аллаху. Другий часто бачив, як перший чинить гріхи і говорив йому: «Припини!» Одного разу він побачив, як той чинив гріх, і сказав йому: «Припини!», але той відповів йому: «Залиш мене! Присягаюсь Господом! Ти що посланий наглядачем наді мною?» і тоді другий сказав йому: «Клянусь Аллахом, Аллах не пробачить тобі, чи не введе тебе до раю». Коли обидва вони померли і були зібрані у Господа світів, Аллах сказав тому, хто старанно поклонявся Йому: Ти знав Мене? Чи міг змінити те, що в Мене в руках? А тому, що грішив, сказав: «Іди й увійди до раю за Моєю милістю!» А про другого сказав: «Відведіть його у вогонь!» Приводиться в Абу Дауда (4901) з гарним ланцюжком.
Абу Хурайра, нехай буде задоволений ним Аллах, сказав: «Він вимовив лише одне слово, яке занапастило його мирське і майбутнє життя» . Сам же Абу Хурайра, хай буде задоволений ним Аллах, застерігавлюдей говорити такі слова. І тому мусульманин повинен старанно вибирати слова, коли закликає людину залишити гріх, і ніколи не ставити себе вище за неї. Бо ніхто з нас не знає, як поводився б він у ситуації грішника. Не можна забувати, що якщо ми не чинимо подібний гріх, то це тільки тому, що Аллах уберіг нас від цього!
Вищесказане, аж ніяк, не вказує на незначність гріхів, боронь Аллах! Більше того, ми не повинні забувати, що Аллах швидкий у покаранні. Він описав Себе Милосердним і Прощаючим, але поряд з цим описав Себе ще й тим, що Він суворий у покаранні:«Знайте, що Аллах суворий у покаранні і що Аллах – Прощаючий, Милосердний».Трапеза, аят: 96.
Не можна байдуже здійснювати маленькі гріхи, думаючи, що вони малі та нікчемні. Згадайте, що Аллах введе жінку у вогонь лише тому, що вона тримала під замком кота до смерті. (Хадіс про це наводиться у збірці Бухарі, 3318). Згадайте хадис пророка, в якому йдеться про двох чоловіків, які зазнавали мук у могилі, тільки тому, що один з них не остерігався своєї сечі, а інший поширював плітки. (Бухарі, 1378, Муслім, 292).
Не забувайте, що всі наші дії записуються: і малі і великі, і ми маємо за них відповідати. Один із наших попередників, імам аль Авзаї, говорив: «Не дивись на незначність гріха, а дивись на велич Того, Кого ти не послухався!»
Про Аллаха, пробач нам наші гріхи, які ми здійснили, знаючи про гріховність подібних дій. О Аллах, пробач нам наші гріхи, які ми вчинили через незнання або забудькуватість! Вся хвала належить Аллаху!