Небезпеки космічних подорожей печінка мишей руйнує нестачу гравітації

небезпеки

У 2011 році під час останнього польоту американського шатлу "Атлантіс" (STS-135) на його борту знаходилися миші. Вони пробули в космосі всього 13,5 днів і повернулися на Землю з ознаками початкової хвороби печінки. Виходило, що навіть короткий космічний політ активував спеціалізовані клітини печінки у мишей, які могли спричинити рубцювання та тривале пошкодження органу.

Раніше вчені не мали достатньо інформації щодо впливу космічного польоту на печінку. Відомо було лише, що астронавти часто поверталися на Землю із симптомами захворювання схожого на діабет, але потім швидко відновлювалися. У випадку з мишами справа виявилася складнішою. На відміну від робіт, де вивчали вплив космічної радіації на мишачий мозок, у разі вчені не схильні звинувачувати у руйнуванні печінки космічну радіацію.

Швидше за все, причина полягає у нестачі гравітації, що негативно впливає на метаболізм тварин. У мишей-космонавтів після повернення спостерігали також втрату м'язової маси. Те саме відбувається у лежачих хворих – атрофія м'язів та руйнування білків до амінокислот.

Але як це все зруйнувало печінку мишей? Щоб відповісти на це питання, вчені заново дослідили зразки печінки мишей, які побували на шатлі, і порівняли їх з органами мишей, що залишилися на землі, з контрольної групи. Виявилося, що космічні миші мали збільшені запаси жиру в печінці, і, водночас, низький рівень ретинолу — тваринної форми вітаміну А — та зміни у рівні генів, які допомагають руйнувати жири. Водночас ці ознаки вказують на неалкогольну жирову хворобу печінки (NAFLD) та потенційно означають початок фіброзу.

Незважаючи на ризики для здоров'я,людство не збирається відмовлятися від пілотованих польотів у космос. Так, минулого року РАН та Роскосмос запланували програму польотів до Місяця.