Нейссерії збудники гонореї та менінгіту
Нейссерії (Neisseria) – рід грамнегативних кокоподібних бактерій. Свою назву рід Neisseria отримав на честь німецького дерматовенеролога та бактеріолога Альберта Людвіга Нейссера (1855-1916), який відкрив збудника гонореї (1879).
Рід Neisseria включає патогенні для людини види нейссерій: збудника гонореї (Neisseria gonorrhoeae) і збудника менінгіту (Neisseria meningitidis). Традиційно Neisseria gonorrhoeae часто називають гонококом, а Neisseria meningitidis – менінгококом.
Також у людини виділяють непатогенні види нейссерій, що мешкають на слизових оболонках (Neisseria sicca, Neisseria mucosa, Neisseria perflava).
Гонококова інфекція (гонорея).
Гонорея відноситься до інфекцій, що передаються статевим шляхом (ІПСШ).
Гонорея викликається Neisseria gonorrhoeae – грамнегативною бактерією, що належить до сімейства Neisseriaceae, роду Neisseria.
Збудник гонореї, як і збудник урогенітального хламідіозу (Chlamydia trachomatis), має високу тропність до циліндричного епітелію, тому вражає цервікальний канал, ендометрій, маткові труби, уретру.
Неускладнена гонорея у чоловіків протікає найчастіше у формі гострого гнійного або гнійно-слизового уретриту. Ознаками гонореї у жінок є цервіцит із гнійно-слизовими виділеннями. При аногенітальних та орогенітальних контактах можливий розвиток проктиту або фарингіту.
Симптоми та прояви гонококової інфекції, за невеликим винятком, неспецифічні, для встановлення діагнозу необхідні лабораторні дослідження для виявлення збудника гонореї.
У чоловіків до 15% випадків гонококової інфекції може протікати без клінічної симптоматики, а у 5-10% не супроводжуватисьта лабораторними ознаками уретриту. У жінок частка безсимптомних форм гонореї може сягати 45-55%.
Як при маніфестних, так і при малосимптомних формах гонококової інфекції за відсутності лікування високий ризик розвитку ускладнень. У чоловіків ускладненнями гонореї є стриктури уретри, простатит, орхоепідідіміт; у жінок – ендометрит, сальпінгіт, сальпінгоофорит, пельвіоперитоніт, тубооваріальний абсцес, позаматкова вагітність, трубна безплідність.
Своєчасно проведене лабораторне дослідження дозволяє вчасно розпочати лікування та запобігти розвитку ускладнень.
Менінгококова інфекція (менінгіт).
Збудником менінгококової інфекції (менінгіту) є Neisseria meningitidis (менінгокок).
Менінгокок колонізує задню стінку носоглотки людини та залежно від вірулентності штаму та резистентності зараженої особи викликає інфекційний процес з широким спектром клінічних проявів: безсимптомне носійство, назофарингіт та генералізовану форму – менінгококцемію та/або менінгіт.
Капсульні штами менінгококу в залежності від хімічної будови капсульного полісахариду діляться на ряд серологічних груп: А, В, С, X, Y, Z, W-135, 29-E, H, I, K, L. Більш ніж 90% випадків генералізованих форм менінгококової інфекції (менінгіту) обумовлені штамами серогруп А, В і С, значно рідше – штамами серогруп X, Y і W-135, решта серогруп не представляє епідеміологічного інтересу.
Лабораторна діагностика генералізованої форми менінгококової інфекції (менінгіту) включає мікроскопію біологічного матеріалу, посів біоматеріалу з подальшою культуральною та біохімічною ідентифікацією збудника, визначенням чутливості до антибіотиків; виявлення специфічних антитіл методомРПГА.