Нерухомість як спосіб самовираження
Сучасні реалії ринку нерухомості на пострадянському просторі такі, що темпи зростання вартості нерухомості стрімкі, а розвиток архітектури як мистецтва практично стоїть на місці. У гонитві за безликими обсягами квадратних метрів спочатку наздоганяючи капіталістичний світ за рівнем забезпеченості населення житлом, а потім і просто заради наживи, багато людей просто забули про те, що таке архітектурна виразність.
При цьому не хочеться чимось звинувачувати радянську владу. Навпаки, якби в ті далекі 50-ті роки 20 століття не почалося будівництво панельних будинків — так званих «хрущовок», то люди просто не мали б власного житла.
Звичайно ж, і в наші дні люди вибирають панельну багатоповерхівку замість власного заміського будиночка або нехай навіть монолітної висотки не через те, що їм подобаються похмурі сірі стіни завтовшки в лічені сантиметри, не через любов до покрівлі, що вічно протікає, і навіть не тому що вони так люблять спілкуватися із сусідами через символічні перекриття. Просто у людей, як і раніше, немає грошей. З цією ситуацією начебто все зрозуміло: коли грошей обмаль думати про естетику доводиться в останню чергу.
Погано те, що є величезна кількість будинків, що не мають абсолютно ніякої архітектурної цінності. Вони побудовані заможними людьми — людьми, які мають достатньо грошей, щоб здійснити практично будь-які свої ідеї. Це цілий прошарок суспільства, який за ці десятиліття настільки звикли оцінювати нерухомість лише в квадратних метрах, що їм абсолютно байдуже візуальне сприйняття. Вони можуть порівняти два будинки, навіть не бачачи їх, просто тримаючи в руках аркуш паперу, списаний цифрами.
Але не все так похмуро. Завжди були і будуть люди, в яких навіть почуття прекрасного пробивається навітькрізь кілька шарів бюрократичного пилу. Причому це залежить від добробуту людини. Якщо така людина має гроші, то вона завжди зможе реалізувати свої ідеї за допомогою гарного архітектора та готових на нестандартну роботу будівельників. Якщо ж у такої людини грошей немає, то вона все одно рухатиметься до своєї мети: вона знайде ділянку землі, поставить на ній дачну побутівку, буде в цій же побутівці жити і сама будуватиме будинок своєї мрії. Будинок, який не можна буде описати житловою площею чи будівельним обсягом. Нехай у нього на це підуть роки, але він не буде схожим на тисячі інших будинків, на мільйони інших квадратних метрів.