Нобелівськілауреати у сфері фінансів - ІНВЕСТИЦІЙНІ СТРАТЕГІЇ
У 1990 році Нобелівська премія з економіки була присуджена вченим Гаррі Марковіцу (Harry Markowitz), Мертону Міллеру (Merton Miller) та Вільяму Шарпу (William Sharpe) за науковий внесок, що вплинув на розвиток теорії та практики фінансів.
Вільям Шарп використав результати досліджень Г.Марковиця як відправну точку для подальших досліджень, у ході яких визначив вплив моделі Марковиця на ціни фінансових активів. Зробивши припущення, що у будь-який момент часу ціни на фінансові активи будуть змінюватися, щоб забезпечувати рівновагу попиту та пропозиції кожного ризикованого активу, він продемонстрував, що очікувані показники прибутковості ризикованих активів повинні мати специфічну структуру («Оцінка акцій. теорія ринкової рівноваги в умовах ризику») / "Capital Asset Prices: A Theory of Market Equilibrium under Conditions of Risk" Journal of Finance, 1964). p align="justify"> Стуктура активів, виведена в теоретичних побудовах Шарпа, в наші дні дуже широко використовується як основа для регулювання ступеня ризику в багатьох областях теорії та практики фінансів.
У 1997 році Нобелівську премію з економіки було знову присуджено фахівцям у галузі фінансів. Цього разу її лауреатами стали Роберт К.Мертон та Майрон Шоулз (Myron Scholes). Комітет із призначення лауреатів висунув для присудження премії ще одного вченого, Фішера Блека (Fisher Black), чия передчасна смерть у віці 57 років у 1995 році, завадила розділити йому цю честь. Ці три людини відкрили математичну формулу для обчислення вартості опціонів та інших похідних цінних паперів, яка вплинула на теорію і практику фінансів. Вона широко відома за назвою формули Блека-Шоулза (Black-Scholes option cricing formula).