Нова доктрина США «З українцями мають воювати українці»
Пентагон готується до переможних походів проти ворогів Америки
Не викликає сумніву, хто стоїть за цією політичною угодою. Це — проізраїльське лобі та Пентагон. Якщо з першими все ясно (вони ставлять за мету гегемонії Ізраїлю на Близькому Сході), то другі — просто хочуть війни.Лайонел Бірнер, директор Інституту сучасної війни Військової академії США у Вест-Пойнті заявив: «Щоб Сполучені Штати знову стали колишньою Америкою (означає, великою — авт.), треба перемагати у майбутніх конфліктах», та так, щоб у політичних опонентів тремтіли коліна. Тобто швидко і нищівно.
За словами Міллі, в умовах нової економічної реальності різко зростає можливість міжнародних конфліктів, особливістю яких будуть багаторічні битви в мегаполісах. Детонатором воєн стануть економічні проблеми. Сотні мільйонів розгніваних чоловіків, втративши через роботи джерела доходу, візьмуться за зброю, а національні еліти, напевно, шукатимуть і знаходитимуть ворогів, як усередині держав, так і за їхніми кордонами.
Водночас закордонний досвід минулих конфліктів красномовно говорить про тренд «міських війн». Тобто всі бойові дороги ведуть до мегаполісів, а що робити там — неясно.
Про те, що американські солдати не готові до міських війн, заявила ще 2014 року група стратегічних досліджень армії США. Військові експерти моделювали конфлікти із самоорганізованими загонами у Нью-Йорку, у Бангкоку та Ріо-де-Жанейро, і після цього схопилися за голову.
Джон Спенсер, провідний військовий експерт Інституту сучасної війни Військової академії США у Вест-Пойнті, розмірковуючи про майбутню військову доктрину, зробив висновок, що необхідно сформуватиспеціальну армійську одиницю для боїв у мегаполісах. До її складу, окрім штурмових сил, повинні входити спеціальні групи по роботі з населенням.
Також вимагають спеціального та закритого обговорення питання, на які сьогодні немає правових відповідей. Страшна правда полягає в тому, що розмитий кордон між необхідністю завдання потужного удару по бойовикам і вбивством безневинних цивільних осіб, які знаходяться поблизу. У результаті у військовослужбовців повністю придушено ініціативу, чого не скажеш про міський спротив. Коротше, сьогодні американські командири побоюються отримати ярлик військових злочинців, і з цим треба щось робити, впевнені у Військовій академії США. Проте генерал Міллі каже, що ніхто не наважиться судити американських військових за «вимушені жертви серед мирного населення».
«У найближчому майбутньому армія (США — авт.), швидше за все, зіткнеться з невловимим та досвідченим суперником, — переконаний він. — Це означає, що частини повинні вміти захистити себе від юрких та небезпечних загонів, що блискавично пересувають територією величезного міста. Але ніхто не повинен забувати, що ми маємо мільйон розумних і жорстоких солдатів». Зважаючи на все, високопосадовець вважає, що стріляти можна без огляду на мирне населення.
Справа в тому, що «у міських умовах є суттєва різниця між армійськими бойовими діями та гібридною війною повстанців». Поточний досвід показує, що з одного боку, спостерігається самоорганізація мотивованих молодих бійців навколо ядра людей, у яких прокидаються лідерські таланти. З іншого — молодші та середні офіцери виявляють себе як найслабша ланка, та й генерали не мають достатніх компетенцій у «міській війні».
По суті, «міська війна» нагадує швидко мінливий конфлікт «професіонали проти героїв(фанатики по-американськи)», причому лише на першому етапі. Однак незабаром герої стають професіоналами, зате вкрай рідко професіонали - героями. Крім того, американські солдати мають гарну підготовку, зокрема на тренажерах, що імітують реальність. Тому вони мають чітке розуміння ситуації, коли ймовірність загинути дуже висока. Чому це буває погано, пояснив німецький історик війни 1941-1945 рокуВальтер Кемповскі на прикладі Сталінграда:
«Перед штурмом великого будинку солдати взяли на мушку всі отвори, де могли б причаїтися українські кулеметники та автоматники. Але хтось має піти в атаку, щоби викликати вогонь противника. Лейтенант, зазвичай, посилає вперед недосвідчене поповнення. Усі, окрім новобранців, розуміють, що це вірна смерть. Але що залишається робити командиру, щоб не конфліктувати зі справжніми псами війни. Інакше можна й кулю в спину одержати».
Щось подібне спостерігалося в американських частинах на війні в Іраку. Звичайно, відкрито ніхто не заперечував наказу, але атакуючі солдати далі першого укриття не йшли, відкриваючи безладний вогонь.
Ще більше військових стратегів США лякають підземні комунікації. Тому корпорації, які працюють на Пентагон, повинні зосередитися на технічних засобах, які гарантуватимуть американцям очевидну перевагу як безпосередньо у щільній міській забудові, так і в підземних лабіринтах. Проблема, однак, полягає в тому, що потенційний противник теж не спить. Навіть бойовики ІДІЛ** застосовують саморобні дрони і дистанційно керовану зброю та підривники.
З урахуванням досвіду Другої світової війни, а також сучасних міських битв, таких як облога Сараєво (1992-1995 р.), захоплення Багдада (2003 р.), битв за Аллепо та Мосул (2016-2017 р. р.)експертиЛайонел Бірнер таДжон Спенсер змушені визнати, що тривалі міські війни стануть для армії та уряду США важким випробуванням.