Нове інтерв’ю з Дольфом Лундгреном
Мені хотілося б поговорити про фільм Icarus або, як його називають в Америці, The Killing Machine. Чи існує ймовірність сіквела?
Дуже шкода, мені він так сподобався - Ви там чудово себе показали.
Дольф Лундгрен: Дякую, але оригінальна версія була кращою. Вік живи вік учись.
У Вашому режисерському портфоліо є кілька фільмів. Що змусило Вас зайнятися режисурою?
Дольф Лундгрен: Ну, мені давно цього хотілося, але в мене… знаєте… якось не складалося. Не було слушного часу. Але коли режисер, який мав мене знімати у фільмі під назвою "Захисник" (The Defender), захворів, він без моєї згоди порекомендував мене на посаду режисера. Він поговорив із продюсерами, ті прийшли до мене, і я був трохи приголомшений, знаєте, я такого не очікував. Я подумав і вирішив цим зайнятися. Було досить складно, оскільки на підготовку мені дали лише 10 днів, але я добре вивчив сценарій – я працював над ним із режисером – вважаю, саме тому він і вирішив, що стану дня його гарною заміною. Було нелегко, але приємно і мені сподобалася робота. Я відчув щось - зрозумів, що у мене непогано виходить. Я зняв ще кілька фільмів і відчуття були інші. Це не таке задоволення, яке отримуєш від акторської гри, бо саме ти змушуєш глядачів думати та відчувати. Фільмом загалом, а не просто своєю присутністю на екрані.
Зараз Вам дають якісь настанови Ваші друзі актори/режисери?
Дольф Лундгрен: Не безпосередньо, я не прошу допомоги. Я багато чого навчився, коли працював із [Сільвестром] Сталлоне… з людьми на зразок нього… хоч він єдиний актор/режисер, з яким я працював, я навчався у нього. Дещо почерпнув у Сідні Ф'юрі, хлопця, який тоді захворів... він зняв багатофільмів, починаючи з Марлона Брандо та ін. А я працював з Джоном Ву, Роландом Еммеріхом та іншими такими ж – після цього ти вже знаєш відповіді на багато питань. Будучи, в основному, режисером, тобі доводиться весь день відповідати на запитання – дві сотні питань на день: червоне чи синє, маленьке чи велике, вгору чи вниз… і ти просто робиш усе, що можеш, покладаючись на свою інтуїцію. А потім наприкінці дня вимальовується картина, і після певної кількості знятих тобою фільмів з'являється щось подібне до твого унікального стилю, розумієте? Думаю, для цього треба близько 10 фільмів, якщо ти окремо цьому не вчився, як було в моєму випадку. Я зняв 5 або 6, так що наближаюся до цієї межі. Гадаю, через пару років я почуватимуся ще впевненіше.
Що Ви можете розповісти про “Роботоргівлю” (Skin Trade)? Це ще один фільм, в якому Ви є сценаристом і режисером?
Дольф Лундгрен: Так, цей сюжет я вигадав років 5 чи 6 тому… або навіть раніше. Про торгівлю людьми. Я зараз займаюся розробкою - мені хотілося б зіграти другорядного героя і знайти кого-небудь на роль головного, щоб отримати більший бюджет. Він нагадує фільм Майкла Манна, про людей, які є дзеркальним відображенням один одного, зі світлом і темрявою, добром і злом, щось на зразок цього. Сюжет про торгівлю людьми, у ньому одного хлопця… поліцейського з сім'єю – поранили та покалічили “погані” хлопці, які, як виявилось, були українськими. А інший хлопець є чимось на зразок дзеркального відображення, він з Укаїни і вже пройшов через те, що доведеться пережити американському поліцейському наприкінці першого акту картини – все закінчується тим, що вони об'єднують свої сили у другому та третьому актах. Тому я подумав, що зіграв би роль української – а на іншу роль підшукав би американської.актора. Намагатимуся зайнятися проектом цієї осені, а якщо почнуть знімати сіквел “Нестримних”, то наступного року.
Отже, Вам ще не дали роль у сиквелі “Нестримних”?
Ви вже перестали зніматися чи ще знімаєтеся в новому “Універсальному солдаті”? [Універсальний солдат 4: Новий вимір / Universal Soldier: A New Dimension]
Дольф Лундгрен: Закінчив. Ми завершили зйомки близько двох тижнів тому у Батон-Руж – було приємно знову попрацювати з Джоном Хайамсом. У мене кілька бійок з Андрієм Арловським і Скоттом Едкінсом, і щось на кшталт проповіді, яку я читаю всім цим солдатам, досить кумедно. Було щось на кшталт п'ятисторінкового монологу – такого я раніше ніколи не робив, у цьому полягав увесь прикол.
Так, мені дуже сподобалися ці фільми – особливо за Вашою участю. Так що цю частину я чекаю з нетерпінням.
Дольф Лундгрен: Що ж, дякую. Повинен вийти цікавий фільм. Він, до того ж, у 3D – а я у 3D не працював, але бачив дещо на моніторі на знімальному майданчику. Виглядає чудово, цікаво. Наголос зроблений не на відчуття, що на тебе щось рухається з екрану, він більше нагадує "олдскульний", трохи стриманіший бойовик, і я вважаю, що Джон Хайамс зробив правильний вибір.
Якщо Ви не проти, мені хотілося б повернутися на 25 років тому... Це правда, що під час зйомок “Роккі 4” Сільвестр Сталлоне через Вас потрапив до лікарні?
Дольф Лундгрен: Ну, він пробув у лікарні 2 тижні – я не знаю, чи через мене чи через роботу… може, через те й інше. Не знаю. Але він каже, що це було через наші з ним поєдинки – виявляється, я надто сильно його вдарив. Через те, що в корпус ми завдавали досить сильних ударів, а в той час я був бійцем, на зйомках я цього справді непомітив. А ось він пролежав у лікарні 2 тижні. Тож я не знаю, не знаю… може, так і сталося.
Тепер мені цікаво, на зйомках "Нестримних" йому доводилося Вам говорити, щоб Ви контролювали себе і не вбили Джета Лі в одному з боїв?
Дольф Лундгрен: [сміється] Так, Джет Лі трохи нервував. Все закінчилося тим, що на перших двох секундах він "заїхав" мені в щелепу, але мені все одно... Бувало й гірше. На зйомках я не збираюся нікого калічити, тому я не вважаю, що в цьому була потреба.
Навідник мого подкасту мене приб'є, якщо я не згадаю Грейс Джонс. Він її закоханий. Ви потім підтримуєте з нею зв'язок?
Дольф Лундгрен: Знаєте, я з нею не спілкувався кілька років. Кілька років тому я бачив їй у Каннах, зіткнувся з нею. У нас були відмінні стосунки, вона мені дуже допомогла у шоубізнесі… чи то музика, чи фільми. На жаль, після “Рокки 4” якось не склалося – у моєму житті все відбувалося надто швидко… і в ньому теж. Ні, вона чудова… Мені подобається її музика… зокрема, мені хотілося б використовувати її музику в якомусь зі своїх фільмів. У мене є ще один сценарій під назвою “Wanted Man”… він про трансвестит. Ну, він про поліцейського… гетеросексуала… крутого хлопця… поліцейського-мачо та трансвеститу, які з якоїсь причини об'єднуються. Трансвестит – свідок на судовому процесі. Як би там не було ... під ситуацію якраз підходить музика Грейс Джонс. Ось чому я тримаю цю ідею про запас. можливо, до наступного року.
Добре, у мене є ще кілька простих питань. Який Ваш улюблений фільм?
Дольф Лундгрен: Ось, біса… складне питання. Не знаю. "Гладіатор", він мені дуже подобається. Історичний, епічний, емоційний. Перший "Хрещений батько" теж дуже подобається."Непрощений", це вже три... я не знаю, в якому порядку їх розташувати, але...
Добре, цього достатньо. Ваш улюблений актор чи актриса?
Дольф Лундгрен: Напевно, Клінт Іствуд та Марлон Брандо, вони мені обоє подобаються. А актриса... не знаю... Мерілін Монро дуже мила. [сміється]
І не тільки з однієї причини.
Дольф Лундгрен: Так, абсолютно правильно.
А Ваша улюблена їжа?
Дольф Лундгрен: О, гадаю, стейк… середньо просмажену… смажену картоплю та гарне червоне вино.