Одруження пророка
Майсара після повернення додому розповіла найдокладніше про зовнішню і внутрішню красу нашого Пана Пророка (саллаллаху алейхи ва саллям), про Його виняткові, небувалі стани, про чудові явища, які вона спостерігала під час поїздки. Тому у нашої Матері Хадіджі з'явилося бажання одружитися з Паном Світів (саллаллаху алейхи ва саллям).
Подруга пані Хадіджі Нафіса бінті Умейя так розповідає про подальший розвиток подій:
«Хадіджа бінті Хувайлід була здібною, майстерною, енергійною, заповзятливою, відважною та знатною жінкою з сильним характером. Чоловіки з її племені пристрасно хотіли одружитися з нею. Однак Хадіджа була захоплена особистістю та характером нашого Пана - Гордості Всесвіту (саллаллаху алейхи ва саллям). Коли Посланник Аллаха (саллаллаху алейхи ва саллям) повернувся з Шама, Хадіджа послала мене до Нього, щоб з'ясувати, чи бажає Він одружитися з нею. Я спитала у Нього:
- О, Мухаммад! Чому, Ти не одружишся?
– Як же я можу одружитися, якщо у мене немає матеріальних можливостей? – відповів Він.
Тоді я поставила Йому таке запитання:
– А якби у Тебе була така нагода, то Ти одружився б з знатною, багатою та красивою жінкою?
- Хто ця жінка? – спитав Він.
- Хадіджа, - відповіла я.
- Ти думаєш це можливо? - спитав Він у мене.
- Надай це мені, - відгукнувшись, відповіла я.
І тоді Він сказав:
- У такому разі Я вчиню, як ти скажеш!
Я негайно вирушила до Хадіджі, щоб повідомити її про ситуацію. (Ібн Сад, 1, 131).
Пані Хадіджа, отримавши радісну звістку від Нафіси, запропонувала Благородному Посланцю (саллаллаху алейхи ва саллям)поєднуватися з нею шлюбом. Пан Міров (саллаллаху алейхи ва саллям) повідомив про це дядька Абу Талібу. Абу Таліб, подавшись до дядька Хадіджі Амру ібн Асаду, виступив у ролі свата. Абу Таліб та двоюрідний брат Хадіджі Варака ібн Навфаль прочитали спільно проповідь одруження. Потім дядько Хадіджі Амр, вставши, промовив такі слова:
«О плем'я Курайш! Стати свідками того, як я здійснив акт одруження Хадіджі бінті Хувайлід та Мухаммада ібн Абдуллаха».[1]
Посланник Аллаха (саллаллаху алейхи ва саллям) підніс пані Хадідже як подружній дар – махра – двадцять молодих верблюдів.
Світлу Буття (саллаллаху алейхи ва саллям) було 25 років, коли Він одружився. Благородна і знатна Хадіджа ж, на частку якої випала величезна удача, була на 15 років старша за нього і була на той час вдовою, у якої були діти. Хадіджа стала новим джерелом сил для нашого пророка (саллаллаху алейхи ва саллям). Хадіджу в доісламський період називали «Афіфа» і «Тахіра» (цнотлива, чиста) за її високу моральність, а пізніше її називали «Хадіджату'ль-Кубра».[3]
«Найблагословенніша жінка в наступному вічному житті (ахіра) – Марьям Бінті Імран, а найблагословенніша жінка в цьому житті (дунья) – це Хадіджа Бінті Хувайлід». (Бухарі, "Манакібу'ль-Ансар", 20; Муслім "Фадаїлю'с-Сахаба", 69).
Це одруження Посланника Аллаха (саллаллаху алейхи ва саллям) свідчить про те, що Він не відчував пристрасті та потягу до когось, більше того, Він навіть не надавав значення природним потребам організму. Якби це було не так, то Він одружився б з юною дівчиною, а не з дорослою, обтяженою дітьми жінці. Проте Посланник Аллаха (саллаллаху алейхи ва саллям) у майбутній дружині шукав не такі тлінні якості, як молодість ікраса, а такі шляхетні властивості, як чеснота, честь, гідність, цнотливість та висока моральність.
[1] Діярбакрі, 1, 264; Якубі, II, 20.
[2] Ібн Хішам, 1, 206; Ібн Асір «Усду'ль-Габа», 1, 23.