Океан (Олексій Сікорський)
Моє кохання, як океан, - Безкрайній синьовий, Нас, прихувавши Від цікавих очей, Накриє з головою. Як сутінки, приховавши день у ночі ... І в шумі хвиль і в плескіті вод, Своєю трепетною струною. Лікує і співає. Ти лише дозволь мені бути хвилею, Всю ніч очей не стуляти І на руках своїх хвилях, Всю ніч тебе качати. І як зірка, - світло, легко, Бути сіллю з глибин, - Гарячих енергійних хвиль, У припливах та відливах. - І негою хмар. І пухом їхнього коріння. І крихким твоїм дивом.
Захочеш у дорогу, я відпущу, Наказ хвилях віддам. Проступить берег, Але біля ніг ... вирує океан. Він вірним псом, Серед плескоту днів, Проноситься крізь життя. Кохання моє, Кохання твоє. - Безкрайній ритм води, Його вітру, слова і шепіт - Вогонь його молитов. І небо рветься тонким шовком, І спадає до його рук. Там віддзеркалення тануть зірок... Без слів - На гребенях пінних хвиль, Він плавить у собі звуки. Лише чути шерех, Та вітру стогін, І таємний шепіт. І жити сповна, І життя сповнене, Якщо ти душею однією, - Моя любов, як океан, - Безкрайній і глибокий... Зі мною...
Якщо ти лише зі мною. Я океан твій, Без тіні та сумнівів... Хвилі качу-плещу об пісок, Де між брегом і мною Мічаються яскраві тіні... Катаються камені та піна... >І труть час у пісок, Маятниками годинників З кожною хвилею... Рокіт мій, відгук твій... Я живий... Прибій... Під твоєю стопою, Ти біжиш і радієш , По смузі тієї... Де... Камені яскраві та піно... Грухот хвиль. - Це прибій... Твій... Спить біля ніг океан... Стань у ньому не просто водою - Сіллю його і вірою. Життя океану серед зірок, Тривається доки він живий... Тільки ти турбуйся... Ти його турбуй, - собою.