Опікова хвороба Клініка
Фази опікової хвороби: опіковий шок, опікова інфекція (токсемія), опікове виснаження (септикотоксемія), реконвалесценція. У постраждалого розвиваються вторинна імунологічна недостатність, токсикоз, знижуються загальна імунологічна реактивність організму, бактерицидні властивості тканин та крові, фагоцитарна активність лейкоцитів та макрофагів, абсолютна кількість Т-лімфоцитів. Далі розвиваються інтоксикація бактеріальними, тканинними ендо- та екзотоксинами, аутосенсибілізація організму, змінюється його реактивність, порушуються обмін речовин та функції внутрішніх органів, ендокринної системи, починаються дистрофічні та запальні процеси.
Опіковий шок — реакція організму на термічну травму і велику больову ім-пульсацію. В результаті збільшується порізність судин, зменшується об'єм циркулюючої крові, порушується електролітний баланс, відзначаються велика плазмовтрата, гемоконцентрація, деструкція еритроцитів, спазм периферичних судин, підвищення в'язкості крові, гіпоксія тканин, зміни функцій внутрішніх органів.
Спочатку буває збудження, яке змінюється загальмованістю та адинамією. З'являються блювання, олігурія аж до анурії, макроге-моглобінурії. Знижуються рефлекси, виявляються ознаки менінгізму, парезу кишечника. Залишковий азот крові визначається вище 30 ммоль/л. Розвиваються сопор, кома, загальномозкові симптоми, легкі рухові та чутливі порушення, рефлекси орального автоматизму, у дітей – набряк мозку з судомним синдромом, у людей похилого віку – гостра серцево-судинна недостатність.
Шок може тривати до трьох днів. За рівнем артеріального тиску і пульсу не можна судити про глибину опікового шоку.
У фазі токсемії відзначаються різноманітні екзогенні реакції - відявищ астенії до деліриозно-онейроїдних затьмарень свідомості та епілептичних нападів, розсіяні органічні знаки, ознаки ураження симпато-адреналової системи. Крім того, бувають лихоманка, бактеріємія, явища анемізації, порушення сну, симптоми подразнення оболонок мозку та пірамідної недостатності, неврити, пневмонії, іноді абсцес головного мозку. Токсемія триває 4-12 днів.
Через місяць після опіків і пізніше нерідко настає опікове виснаження: розвиваються кахексія, гіпопротеїнемія, анемія, астенізація, аментивно-деліріозні стани, гіперкінези (частіше міоклонічні), судомний синдром, тяжкі вегетативно-трофічні порушення, симптоми (частіше ліктьового і малогомілкового), пролежні, контрактури, поверхневі виразки. Опікова енцефалопатія, або органічний нейропсихопатологічний синдром, проявляється розладом пам'яті та осмислення інформації, емоцій та інтелекту, дратівливістю, парезом черепних нервів, анізорефлексією, патологічними стопними симптомами.
Ускладнюють опікову хворобу пневмонії, гострий ерозивний гастрит, паренхіматозний гепатит, нефрити.
Надання допомоги. Охолодження уражених ділянок тіла водою або снігом протягом 30 хв, знеболювання аналгетиками, нейролептиками, інгаляційними наркотиками, виключення травматизації обпалених місць. Під час транспортування потерпілого до стаціонару вводять реополіглю-кін, протишокові рідини, анальгетики (омно-пон, промедол) та антигістамінні засоби (піпольфен, димедрол), протиправцеву сироватку з анатоксином, 4 % розчин натрію гідрокар-бонату, 15 % розчин мані 200-300 мл), серцеві засоби (корглікон, строфантин).