Отоларингологія, отоларинголог
FeelGood: Чому саме отоларингологія стала вашим вибором?
Наталя:ще після закінчення школи я твердо вирішила стати лікарем, тому що хотіла продовжити сімейну лікарську династію. А ось після закінчення медичної академії, коли постало питання про спеціалізацію, обрала профіль отоларингології, який мені здався найближчим за духом.
FeelGood: опишіть двома словами своє навчання на отоларинголога: як довго тривало, як важко давалося?
Наталя:навчання на отоларинголога, як і на будь-якого лікаря - це довга нелегка праця, яка, як правило, кінця-краю не має, тому що медицина не стоїть на місці. Усього навчання триває вісім років, з них останні два роки навчання поділено на дві частини: очну та заочну. Очна частина має на увазі проходження інтернатури на базі Вищого навчального закладу. У мене цим закладом стало НМАПО ім. П. Л. Шупика. Заочна частина – проходження інтернатури з урахуванням лікувального закладу. У моєму випадку – ЖОКБ ім. Гербачевського. Навчання давалося не зовсім легко, тому що слід було оволодіти не тільки технікою надання першої допомоги, алгоритмом лікування та проведення оперативних втручань, а й навчитися найважливішому – вмінню вислухати пацієнта та допомогти йому у будь-якій ситуації. Це виявилося найважчим випробуванням. Деколи навіть доводилося весь свій вільний час проводити у лікарні. Хочеться подякувати вчителям, які ділилися великим досвідом роботи і навчили всьому необхідному.
FeelGood: чи страшно вам було першого робочого дня? Які страхи необхідно було долати під час освоєнняпрофесії?
Наталя:о, свій перший робочий день я пам'ятатиму завжди. Горда свідомість того, що ти вже лікар, бажання вилікувати і допомогти всім, хто потребує – це ні з чим не зрівняється. Щодо страхів, то особисто мене довгий час лякала ймовірність не встигнути надати невідкладну першу допомогу, особливо коли йдеться про проведення трахеотомії або конікотомії, на які найчастіше відводиться не більше хвилини, а часом менше.
FeelGood: з ким цікавіше працювати – з дитиною чи дорослою?
Наталя:на це питання важко дати однозначну відповідь, тому що для нас, медиків, це не має особливого значення. Але особисто мені важче працювати з дитиною, тому що це означає також роботу з її мамою, бабусею або іншим родичем.
FeelGood: які процедури ви назвали б найскладнішими, а які – найлегшими?
FeelGood: яку ви можете назвати найдивнішу причину, через яку людина зверталася до вашої клініки?
Наталя:ой, про це можна говорити довго. Бувало різне. Особливо своєрідними для мене були люди із сторонніми предметами у лор-органах. З вух діставали будь-що: комарів, мух, і навіть живих ос, які дзижчали в слуховому проході і почували себе там як удома. Ви б бачили обличчя людини, яка надходить з таким "сюрпризом". Ще був цікавий випадок, коли мені довелося діставати цвях з горла у дідуся, який потрапив туди після того, як пацієнт вирішив перевірити, чи працює його пилосос, дуже нестандартним чином: він спробував вдмухнути вміст включеної труби і, на жаль, саме в цей момент пилосос увімкнувся, внаслідок чого чоловікові в горло залетів цвях.
Крім того, ми багато разів діставали шматки шашлику величезного розміру, які не давали людині дихати. Взагалі,я б хотіла попередити всіх любителів пікніків: будьте дуже обережні на природі в галасливій веселій компанії, неуважність і переїдання загрожує поганими наслідками.
Насамкінець можу сказати, що у своїй професії я багато чого навчилася, але, як відомо, чим більше ми знаємо, тим більше розуміємо, що знаємо зовсім мало. Тож ще є над чим працювати!