Плюси та мінуси глобалізації

Глобалізація (есе).docx

Есе на тему «Плюси та мінуси глобалізації»

Немає ясності і в тому, чи є глобалізація об'єктивним, стихійно-спонтанним процесом, чи є організованим і цілеспрямованим залученням країн і народів до якогось еталону цивілізованості. А вона скоріше підтверджує відому гіпотезу Хантінгтона про те, що джерелом конфліктів у сьогоденні та майбутньому світу виступають відмінності культур і релігій. Чи насправді відбувається глобалізація, якщо під нею все-таки розуміти вселенський котел, у якому переплавляються регіональні, національні, конфесійні відмінності країн і народів у якусь універсальну модель, що відповідає критеріям сучасної цивілізації? Скоріше так ніж ні.

Адже інтеграційні процеси, що відбуваються у світі, є глобальними, і вони захоплюють техніку, економіку, культуру. Щоправда у сфері культури вони зустрічають опір культурної експансії Європи та США, що видають свою культурну модель як універсальну та зразок для наслідування та відтворення. Чим міцніша національна культура, тим триваліший та успішніший її опір культурній експансії Заходу.

Безперечно, глобалізація має ряд переваг:

Полегшує взаємодію країн між собою;
Створює умови для доступу країн до передових досягнень людства;
Забезпечує економію ресурсів;
Стимулює світовий прогрес тощо.

Також є й недоліки:

Тісний взаємозв'язок економік держав не дозволяє швидко зреагувати на локальні кризи в різних країнах (приклади цього є економічні кризи, що недавно відбулися);
Нав'язування волі передових країн, зокрема США та європейських країн, усьому світу, а такожвстановлення нового порядку, який буде вигідним лише цим країнам;
Стираються межі націй та національностей, зникають традиції та звичаї країн та окремо взятих етносів;
Збагачення багатих країн за рахунок бідних (цей мінус є найбільш дискусійним).

Однак, як нерідко зазначають противники глобалізації, добробут людей не тотожний багатству, а крім того - повторимо помітне гасло антиглобалістів - «ВВП ситий не будеш». Ототожнювати добробут і багатство означає плутати цілі та засоби.

Параметри, що дозволяє адекватніше вимірювати добробут людей, ніж середньодушовий дохід, включають захищеність від голоду, рівень смертності, рівень експлуатації дитячої праці, освіту, доступ до питної води та тривалість життя. Ці показники зазвичай зростають разом із рівнем багатства, оскільки багатство допомагає їх створювати та надає кошти для їх розвитку. У свою чергу, ці покращення можуть стимулювати економічне зростання, створюючи умови, що сприяють розвитку технології та підвищують продуктивність. Отже, багатство, технологічний розвиток і добробут — це взаємозалежні чинники, які незмінно супроводжують прогрес.

За останні півстоліття, у міру зростання достатку та технологічних нововведень у всьому світі, одночасно зростав і добробут більшості населення світу. Сьогоднішній середньостатистичний індивід живе довше, хворіє менше, він краще освічений, рідше голодує і його діти рідше використовуються як робоча сила. Більше того, розрив за цими критично важливими показниками між багатими країнами та групами країн із середнім та низьким рівнями доходів кардинально зменшується з середини 1900-х років, незважаючи на тенденцію до збільшення нерівності самих доходів. А там, деце відставання зменшилося в мінімальній мірі або навіть останнім часом збільшилося, проблема полягає не в надмірній, а в недостатній глобалізації.

Багаті країни живуть краще не від того, що вони забрали щось у бідних; швидше, бідні країни живуть краще від того, що отримують користь з технологій, які розвивають багаті, і їх ситуація покращилася б ще більшою мірою, якби вони змогли в ще більшому обсязі скористатися плодами глобалізації. Певний рівень глобальної нерівності може навіть приносити користь бідним країнам, оскільки багаті країни вкладають кошти у розвиток більш капіталомістких видів медицини та технологій, які потім стають доступними для бідних.