Правила лікування алергії, Що потрібно знати про препарати, що застосовуються для лікування алергії.
При першому прояві алергічної реакції слід звернутися до лікаря та встановити причину алергії.
Після визначення алергену в першу чергу необхідне усунення контакту з алергенами із навколишнього середовища. Медикаментозне лікування алергії дуже обмежене. Так як протягом досить тривалого періоду часу ефективного методу лікування алергії так і не знайшли. Слід погодитися, що ми поки що не проникли в суть алергії, процесу її виникнення та розвитку.
У зв'язку з тим, що з розвитком людства кількість алергенів збільшуватиметься, треба іноді проводити профілактику та тренувати організм до дії алергенів. Важливу роль відіграє правильне харчування, заняття спортом, перебування на свіжому повітрі. Лікування алергії ліками є суто індивідуальним. Для підбору ліків зверніться до фахівця.
При виявленні будь-яких із симптомів легкої алергічної реакції необхідно зробити наступні дії:
1. Промити та очистити місце контакту з алергеном (шкіра, носова порожнина, ротова порожнина) теплою кип'яченою водою.
2. Обмежити контакт з алергеном (якщо це домашні тварини або квіти винести в інше приміщення)
3. Якщо алергічна реакція викликана укусом комахи і в місці укусу залишилося жало, необхідно видалити його.
4. Необхідно накласти холодний компрес на місце укусу або сверблячу ділянку шкіри.
5. Необхідно прийняти один з антиалергічних препаратів: Фексофенадин (Телфаст), Лоратадин (Кларітін), Цетірізін (Зіртек), Хлорпірамін (Супрастин), Клемастін (Тавегіл).
6. У разі відсутності змін стану або погіршення його слід викликати швидку медичну допомогу, або, якщо це можливо, звернутисясамостійно до медичного закладу, для консультації та отримання спеціалізованої медичної допомоги.
Що потрібно знати про препарати для лікування алергії?
- Антигістамінні препарати І покоління викликають сонливість, відчуття втоми, знижують увагу, швидкість реакції. Антигістамінні препарати I покоління не слід приймати при керуванні транспортними засобами, оскільки вони впливають на концентрацію уваги та координацію рухів, а також особам, які виконують роботу оператора. Антигістамінні препарати не слід поєднувати з алкоголем, седативними, снодійними, транквілізаторами, нейролептиками, наркотичними анальгетиками – можливе посилення пригнічуючої дії препаратів на ЦНС.
Препарати, що містять прометазин (Діпразин, Піпольфен), можуть викликати коливання артеріального тиску крові. Антигістамінні препарати І покоління, особливо ципрогептадин, астемізол можуть викликати підвищення апетиту та при тривалому застосуванні сприяють збільшенню маси тіла. При тривалому використанні антигістамінних препаратів (особливо І покоління) відзначається значне зниження їхньої терапевтичної ефективності (тахіфілаксія).
- Антигістамінні препарати II покоління (цетиризин, лоратадин та ін.), як правило, у терапевтичних дозах не мають седативної та снодійної дії, не викликають тахіфілаксії. Антигістамінні препарати II покоління виявляють лікувальний ефект швидше та мають тривалу дію (до 24 годин).
- Стабілізатори мембран опасистих клітин застосовуються тільки з профілактичною метою (починати прийом слід за 3-4 тижні до передбачуваного контакту з алергеном). Стійкий ефект препаратів групи стабілізаторів мембран опасистих клітин розвивається протягом тривалого курсу лікування – 10-12 тижнів.постійного прийому.
- Препарати, що містять фенірамін та хлорфенірамін, протипоказані хворим з гіпертрофією передміхурової залози, а також хворим на глаукому.
- Фексофенадин, акривастатин не призначають дітям віком до 12 років; азеластин, клемастин з обережністю слід використовувати у дітей віком до років; лоратадин, цетиризин у дітей віком до 2 років.