Препарати, що впливають на перистальтику
Багато лікарських препаратів впливають на перистальтику кишечника і можуть викликати як діарею, і запор. Пацієнти самі простежують зв'язок із вживанням певних препаратів.
Лікарські препарати змінюють скорочувальну здатність кишки декількома шляхами:
- взаємодія з певними рецепторами спинного та головного мозку,
- взаємодія з певними рецепторами нервових та м'язових клітин, розташованих у стінці кишки,
- зміна скорочувальної активності гладкої мускулатури кишечника,
- зміна секреції та всмоктування рідини, що змінює обсяг та консистенцію калових мас.
Препарати, що зменшують перистальтику
Опіати інгібурують пропульсивну активність кишківника, впливаючи як на рецептори ЦНС, так і на рецептори кишківника, одночасно підвищуючи м'язовий тонус. Це веде до уповільнення кишкового транзиту, порушення всмоктування води, що спричиняє розвиток запору. Опіати можуть бути використані в клініці для контролю за діареєю, проте для тривалого використання дана група препаратів непридатна, оскільки при тривалому застосуванні викликає фізичну залежність. Антихолінергічні препарати використовуються для блокування надмірно сильної моторної активності або вираженого спазму гладкої мускулатури шлунково-кишкового тракту або сечовивідних шляхів. Прототипом для створення цього класу речовин став атропін, конкурентний інгібітор мускаринових рецепторів для ацетилхоліну. Ацетилхолін - головний нейротрансмітер, що стимулює активність шлунково-кишкового тракту. Крім нього вивільняються й інші численні гомони із нервових закінчень у кишковій стінці. Атропін та аналогічні препарати, включаючи деривати беладонни та оксибутину, є причиною зменшення перистальтики тарозвитку запорів. Певні антипсихотичні препарати, такі як фенолтіазин, хлорпромазин, мають певну антихолінергічну активність. Тому тривалий прийом даних речовин може зумовити розвиток хронічної запору та токсичного мегаколону.
Аналоги соматостатину, включаючи октреотид, впливають на гладку мускулатуру та нервові закінчення, блокуючи стимулюючий ефект гастроінтестинальних пептидів. Октреотид корисний при лікуванні шлунково-кишкових нориці за рахунок свого інгібуючого ефекту на шлунково-кишкову секрецію.
Антагоністи кальцієвих каналів — група речовин, які широко використовуються для лікування артеріальної гіпертонії та ішемічної хвороби серця. Зменшують тонус гладких клітин у стінках кровоносних судин, блокуючи надходження всередину клітини іонів кальцію. При зменшенні м'язового тонусу відбувається зниження артеріального тиску. Однак цей ефект відповідальний і за розвиток запорів через зменшення тонусу стінки кишечника.
Препарати, що стимулюють перистальтику кишечника
Прийом проносних засобів підвищує обсяг калових мас, зміна секреції рідини та електролітів або посилення скорочувальної здатності кишечника. До складу багатьох проносних засобів входять осмотично активні речовини, що погано всмоктуються, солі, що викликають скупчення рідини в просвіті кишечника. Зазвичай, такими речовинами є солі магнію, фосфати або сульфати, препарати на основі поліетиленгліколю, лактулоза, сорбітол.
Бісакодил і рицинова олія підвищують кількість слизу в просвіті кишечника і стимулюють перистальтику. При тривалому застосуванні багато проносних засобів викликають звикання, зменшуючи перистальтичну активність кишки. Тому лікування запорів повинно обов'язково включати адекватну дієтотерапію звключенням достатньої кількості клітковини та висівок.
Зв'язуючись з холінергічними рецепторами, ці препарати стимулюють секрецію та перистальтику кишечника на всьому його протязі. Такі препарати, як Бетанехол, можуть використовуватися при лікуванні пацієнтів хірургічного профілю при затримці сечі, а також у прооперованих хворих для скорочення термінів паралітичної кишкової непрохідності. Але все ж таки вони не грають вирішальної ролі в лікуванні.
Антидофамінергічні препарати мають стимулюючий ефект на моторику шлунка і дуже ефективні при лікуванні гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, усуваючи симптоми нудоти та блювання. Деякі з цих речовин посилюють перистальтику кишківника. Метоклопрамід впливає на шлунок як антагоніст дофаміну і одночасно сприяє вивільненню ацетилхоліну. Він сприяє спорожненню шлунка за рахунок посилення перистальтики антрального відділу та зменшення часу транзиту тонким кишечником. Домперидон - ще один антагоніст дофамінових рецепторів, який використовується як протиблювотний засіб. Цизаприд стимулює перистальтику за рахунок вивільнення ацетилхоліну з нервових закінчень у стінках стравоходу, тонкого та товстого кишечника. Ефективний при лікуванні гастроезофагеальної рефлюксної хвороби, парезу шлунка та важких запорів. Однак тривале застосування обмежене через вплив на серце. Еритроміцин - антибіотик, що прискорює спорожнення шлунка, кишечника через взаємодію з рецепторами мотиліну.
Простагландини - група біологічно активних ліпідів, похідних арахідонової кислоти. Аналог простагландину Е - мізопростол, використовується для зменшення кислотності шлунка. Більшість простагландинів викликають діарею за рахунок стимуляції аденілатциклази у клітинах слизової оболонки. Урезультаті в слизовій оболонці підвищується кількість цАМФ, що веде до збільшення секреції в просвіт кишки води.