Псевдогроші «Повітряні милі»
До останнього десятиліття ХХ століття Сполучені Штати створили багатоярусну грошову систему. Бідні, як і раніше, користуються готівкою, головним чином у формі надрукованих урядом доларових папірців, разом з продовольчими талонами, ваучерами та іншими формами «коло-грошей», які випускає федеральний уряд. Решта населення користується банківськими чеками та пластиком під час укладання всіх великих грошових угод.
Якщо уряд запропонував продовольчі талони як різновид «близько-грошей» для бідних, то підприємці створили нові види спеціально для середнього класу. В останні десятиліття XX століття найбільшого поширення набула одна з форм «близько-грошей» у вигляді повітряних миль. Коли компанія «Американські авіалінії» оголосила, що її постійні клієнти матимуть «безкоштовний проїзд», вона пропонувала тим самим своїм клієнтам товар — квиток на авіарейс. Інші авіакомпанії швидко підлаштувалися під її пропозицію. В обмін на певну кількість миль, налітаних літаками цієї авіакомпанії, клієнт отримував безкоштовний зворотний квиток. Програма досягла успіху у збереженні постійних клієнтів.
Так і авіаційна промисловість зайняла невелику вільну нішу в сучасній економічній системі. Найчастіше квитки для ділових поїздок оплачувались роботодавцями, проте пасажири самі могли обрати авіакомпанію. Стало літати більше людей, ніж будь-коли, але система постійних авіаклієнтів сприяла тому, що літаючі частіше за інших, найімовірніше, завжди, коли це було можливо, воліли літати літаками однієї улюбленої авіакомпанії. Пасажири оплачували квитки з фондів своїх роботодавців, але в обмін вони отримували милі, якімогли привласнити собі.
Оскільки будь-який квиток, яким нагороджувався мандрівник відповідно до програми постійної авіаклієнтури, не був реальних грошей, його не можна вважати доходом. Тому квитки не підлягали оподаткуванню прибутковим податком держави та штату. У певному сенсі це було навіть краще, ніж грошова винагорода, і невдовзі ця обставина призвела до створення особливої ніші в монетарній системі, заснованої швидше на кількості повітряних миль, ніж на грошах.
Розвиток ідеї "повітряних миль"
У своєму прагненні збільшити лише власний прибуток авіаційна індустрія ненароком створила нову форму грошей, невидимий товар під назвою милі, який можна було використовувати для купівлі реальних послуг та товарів. Милі регулярних польотів стали для вищого та середнього класу тим, чим були протягом деякого часу Золоті облігації, зелені – зелені папірці для домогосподарок із робітничого класу, які закуповували продовольчі продукти для всієї родини.
Почавши з кредитних карток і чекових книжок і закінчивши милями регулярних польотів, комерційні інститути створили нові форми грошей та псевдогрошей протягом другої половини XX століття. Інші комерційні нововведення та фінансові інновації придбали характеристики грошей не будучи грошима. Торгові марки та польотні милі були майбутнім товаром або послугами, обіцяними споживачеві, але переважна більшість цих нових видів грошей являла собою споживчий борг перед великими фінансовими інститутами, сума якого швидко зростала. Комерційні інновації та нові способи робити борги змінили спосіб оплати покупок клієнтами, але вони також змінили характер самих грошей та ставлення до них людей.