Ринкова перебудова
Витоки ринкової економіки
Найбільше ринків у столиці налічувалося 1998 року — тоді їхня кількість сягала 240. Здебільшого це були саморобні прилавки чи ряди контейнерів, які з'явилися в найлюдніших частинах міста ще на початку 90-х. Як згадують їхні власники, тоді чіткого плану розміщення ринків у московської влади не було: можна було прийти в управу і домовитися про оренду землі, а за тиждень уже почати торгувати (див. інтерв'ю з гендиректором "Сахалінського торгового дому"). Іноді із пропозицією виходили самі чиновники. Так виник ринок у "Лужниках": 1992 року мер міста Юрій Лужков порадив тодішньому директору спорткомплексу Володимиру Альошину відкрити на його території речовий ринок, доходи від якого мали покрити реконструкцію "Лужників". Згодом так звана "Лужа" перетворилася на один із найпопулярніших ринків Москви і налічувала 2,5 тис. павільйонів та 550 мобільних місць. Ще один легендарний ринок - Черкізовський - розташовувався в районі Бузкового бульвару і займав майже 200 га. За різними оцінками, оборот тільки цього ринку, який контролює група АСТ Тельмана Ісмаїлова, сягав у рік $10-25 млрд.
Але наступив 1999 рік: московська влада випустила розпорядження N1210-РМ "Про заходи щодо впорядкування роботи ринків у місті Москві", яке поклало край хаотичному розвитку ринків у столиці. Місто припинило виділяти землю для розміщення нових ринків і зайнялося їхньою поетапною модернізацією. На початку 2000-х із 240 ринків залишилося 223; 2001 року їх налічувалося вже 172. 2003 року закрилися великі барахолки, що функціонують на території спорткомплексів ЦСКА та "Динамо". Того ж року вийшла ухвала уряду Москви про виведення в Тушино одного з найстаріших центральних ринків — Палашевського. На ньогомісці, в Ситинському глухому куті, компанія "Інтеко", яка тоді належала дружині Юрія Лужкова Олені Батуріній, побудувала елітний будинок на 43 квартири.
Рівняння на знос
Перелік ринків скоротився не лише через їхнє закриття. Власники деяких — легендарної "Горбушки" (власники — родина Хотиних) та Мітинського радіоринку (власник — група "українське золото" Олександра Таранцева; у 2011 році ринок хотіла придбати сім'я Хотиних) — перевели свій бізнес у капітальні будівлі, отримавши статус торгових комплексів. На відміну від них, власники Усачевського ринку перевели його в капітальну будову, як того вимагає закон, але не вийшли з реєстру ринків. Також торговий центр будується на 14-му кілометрі МКАД — на місці ринку "Садівник", що належить бізнесменам Року Нісанову та Зараху Ілієву.
Ринки втрачають прибуток
Вимоги щодо організації торгівлі на ринках та їх переведення в капітальні будови змінюють економіку цього бізнесу, погоджуються підприємці. "Ринки в такому варіанті, в якому вони існували в Москві, вимагали мінімальних початкових інвестицій і фактично відразу починали приносити дохід", - розповідав один із міських чиновників. Раніше в "Ростик груп" зазначали, що терміни окупності "екобазарів" досягають восьми-дев'яти років. При цьому ставки оренди на розкручених універсальних ринках могли сягати $10 тис. за 1 кв. м, а товар часто увозився продавцями нелегально. Так, коли закривався Черкізовський ринок, вартість контрабандного товару на складах оцінювалася у $2 млрд.
У них
Влада європейських столиць також нерідко переносила в нове місце або за межі міста свої ринки. Так, наприкінці 60-х років XX століття було закрито знаменитий паризький ринок Ле-Аль, який називали "Утром Парижа". Основні причини,які змусили закрити ринок, - санітарні та транспортні. Будівлю ринку було розібрано, а на його місці розбито парк. Сам ринок переїхав до передмістя Парижа Ренжіс. Наразі він займає 232 га, а оборот у 2011 році перевищив €7,8 млрд. Також ще у 1970-і роки змінив дислокацію легендарний лондонський ринок Ковент-Гарден (виник ще в 1670 році), переїхавши на південний захід міста. Його оборот у 2011 році склав £604 млн. Обидва ці ринки належать державним структурам.
Барселонському ринку Бокерія, що розташувався у Старому місті неподалік оперного театру, пощастило більше. Перші згадки про існування цьому місці ринку ставляться до XIII віці, а постійно діяти він почав у XVII столітті. Нинішню будівлю ринку було зведено у 1840 році, зараз тут працює близько 300 наметів. Також не змінює свого розташування один із найбільших та найвідоміших ринків в арабському світі — Хан ель-Халілі в Каїрі. Він займає цілий квартал у Старому місті, неподалік одного з найстаріших університетів Аль-Азхар. Перші згадки про ринок датуються XIV століттям, а кількість лавок досягає 1 тис. Не менш відомий на весь світ і найбільший рибний ринок Цукідзі у Токіо. Він існує з XVII століття, а 1935 року був відновлений після землетрусу. На ринку працює близько 900 ліцензованих торговців. Через Цукідзі проходить понад 2 тис. тонн риби та морепродуктів на день, у тому числі до 11% усіх продажів тунця у світі. Виручка становить близько 16 млрд ієн (понад $202 млн) на рік.
Як і московська влада, розібратися з ринками у 2011 році вирішив уряд В'єтнаму. Міністерство промисловості країни наприкінці минулого року заявило про намір закрити більшу частину традиційних ринків до 2020 року. У планах урядовців створити сучасну роздрібну мережу. Нині у В'єтнаміналічується близько 8,5 тис. ринків.