Різновид кераміки – теракота
Термін «теракота», в пров. з італійської, означає «обпалена земля». Теракотою називають практично всі глиняні вироби, які піддаються випалу, щоб надати їм міцність і водостійкість. Але все ж таки, найчастіше цей термін використовують для позначення архітектурного дизайну та скульптур з цього матеріалу. Обпалені глиняні вироби покривають блискучою та різнобарвною глазур'ю, що створює ефект водостійкості. Ці вироби називають поливною теракотою.
Різновид кераміки – теракота
Епоха раннього Відродження в Італії характеризується виробництвом великої кількості скульптури з теракоти, у тому числі і глазурованої, для багатих верств населення.
Лука делла Роббіа приблизно в 1400-1482 рр.. винайшов новий стиль нанесення глазурі на теракотові вироби. Він розставляв рельєфні фігури білого кольору на синьому тлі, облямовуючи їх гірляндами із соковитих, пофарбованих у натуральні відтінки, квітами та фруктами. Надалі цей стиль розвивали та його учні. В епоху рококо французькі скульптори виготовляли ескізи чарівних мініатюрних статуеток, які надалі відтворювалися в теракотовому варіанті. І користувалися популярністю у європейських країнах протягом 19 ст.
Глиняні теракотові вироби можуть бути обпаленими або ліпними. Однак якщо розміри виробу перевищують 0,5 м, необхідно видалити зсередини виробу надлишок глиняної маси, щоб домогтися створення однакової товщини стінок.
Теракотові вироби можна виготовляти у великій кількості,оскільки на їх виготовлення не потрібно значних вкладень. Вироби виготовляються з глини обпаленої або гіпсу, в які додають глину відповідної суміші. Чудові танагрські статуетки були виготовлені цим способом. У зв'язку з технічними складностями випалу, нині, створення глиняних скульптур, перевищують розміри настільних статуеток, вважається практично неможливим явищем. У сучасному світі поливна теракота часто використовується для облицювання житлових приміщень та публічних установ, що дуже практично, оскільки з теракотової поверхні легко усувається вуличний бруд та пил.