Роз’яснення Загальноцерковного суду української Православної Церкви щодо порядку подання заяв та
3. Зазначені канони є джерелом значної частини норм, встановлених Положенням про церковний суд з урахуванням сучасних реалій церковного буття та спрямованих на створення умов для справедливого розгляду справ. В умовах становлення системи церковних судів, реалізуючи у своїй діяльності мету відновлення порушеного порядку та устрою церковного життя, а також керуючись принципом справедливості, — Загальноцерковний суд розширює норми щодо визначення його юрисдикційної підвідомчості. Так, Загальноцерковний суд неодноразово розглядав апеляції на рішення єпархіальних судів без задоволення передбаченої Положенням про церковний суд вимоги щодо розгляду такої апеляції на повторному засіданні того ж єпархіального суду, який ухвалив перше рішення. У виняткових випадках рішенням голови Загальноцерковного суду за матеріалами проведеного розслідування такий підхід може бути застосований до вирішення питання про юрисдикційну підвідомчість Загальноцерковному суду судових справ за заявами від осіб, які не мають права на звернення до Загальноцерковного суду відповідно до Положення про церковний суд.
4. З благословення Святішого Патріарха Московського і всієї Русі прийом та попереднє вивчення апеляцій, що надходять на його ім'я або на ім'я голови Загальноцерковного суду, та заяв про церковні правопорушення, скоєні особами, підсудними Загальноцерковному суду, здійснюється Управлінням справами Московської Патріархії. Останнє уповноважено здійснювати збір та попередню оцінку доказів у справі, що надаються заявником. Після збирання матеріалів справа передається Управлінням справамиМосковської Патріархії до Загальноцерковного суду відповідно до встановленої процедури.