Саакашвілі розповів, чому Україна програє війну з корупцією, Бумеранг-Інфо
Небагатьом політикам у світі доводилося набувати той самий досвід двічі у своїй кар'єрі та в різних країнах. Але це саме те, що сталося зі мною в Україні та Грузії. Я був президентом Грузії протягом дев'яти років. За цей період вона пройшла шлях від клептократії та держави, яка не відбулася, до країни, яка отримала міжнародне визнання за боротьбу з корупцією та стала одним із найлегших місць у Європі для ведення бізнесу. Грузія стала флагманом серед країн колишнього Радянського Союзу після того, як її назвали топ-реформатором у світі за рейтингом Світового банку 2006 року.
2013 року, після мого другого президентського терміну, я вирішив продовжити наукову роботу в США на деякий час, а потім повернувся до України — де, як юнак, я провів кілька років у Київському університеті. У відповідь на заклики моїх українських друзів застосувати свій досвід в уряді я приїхав разом із хвилею ентузіазму щодо реформ, які стали результатом революції на Майдані.
Я запропонував працювати в Одесі, найбільшому регіоні України. Це було дуже незвичайно для колишнього президента іншої держави — бути головою однієї з областей в іншій країні, але доля української державності визначалася саме в Одесі. Область не лише страждала від шаленого бандитизму місцевих мафіозних угруповань, а й перебувала під загрозою конфлікту з українськими сепаратистами на сході країни. Одеса межує з Придністров'ям, відрізаним від Молдови регіоном, який знаходиться під контролем сепаратистів і збройних сил України, що підтримуються Москвою.
Я привіз із собою групу професіоналів з мого попереднього уряду, які розпочали капітальний ремонт уполіцейських силах України, і допоміг очолити перше агентство боротьби з корупцією в країні. Реформа поліції здобула миттєвий успіх, водночас в антикорупційній агенції порушили кілька гучних кримінальних справ. Здавалося, ми маємо підтримку президента України, щоб рухатись уперед.
Ми запустили програму ремонту доріг та інших об'єктів інфраструктури. Ми наполегливо працювали, щоб підняти стандарти в галузі громадських послуг на новий рівень та відновити безпеку в регіоні.
Щойно рух реформ почав набирати обертів, ми відчули на собі опір там, де найменше на нього чекали — від людей, які були на найвищих позиціях в уряді. Першою ознакою проблеми стало протистояння із тодішнім прем'єр-міністром України Арсенієм Яценюком над доказами проведення корупційних схем чиновниками на хімічному заводі в Одесі, який є одним із найбільших державних підприємств цього типу.
Останньою краплею для мене стало онлайн-викриття особистого добробуту чиновників через е-декларацію. Державні службовці, з якими мені доводилося працювати щодня, безсоромно декларують мільйони доларів, заховані під їхніми матрацами.
Це спосіб життя пострадянської клептократичної еліти, яка за два десятки років перетворила цю потенційно багату країну на одну з найбідніших країн Європи. Україна не має бути бідною, але корумповані чиновники систематично її грабують, вони відбирають в українців надію на процвітання, на яке вони заслуговують.
Коли українські солдати перебувають на лінії фронту, героїчно захищають свою країну від української агресії, еліта України продовжує ділити країну на шматки. За способом життя та менталітетом українські клептократиідентичні своїм аналогам – українським олігархам. Остаточне визволення України залежить не лише від української агресії, а й від українського стилю політичного класу, який панує в Україні та стримує усі європейські бажання.
Ще в 2001 році, після невдалої спроби переконати президента Грузії Едуарда Шеварднадзе проштовхнути значні реформи і позбавитися свого корумпованого оточення, я пішов з уряду. Я розпочав Єдиний національний рух у Грузії, який призвів до Революції Троянд 2003 року, що стало поштовхом до справжніх реформ. Успіх революції в Грузії став натхненням для багатьох активістів Майдану 2014 року в Україні.
Так само, як і з паном Шеварднадзе, я дуже розчарувався очевидною нездатністю пана Порошенка усвідомити, що статус-кво є нестійким. Україна потребує реальних змін, а не імітації. Сьогодні багато реформаторських ініціатив, які ми розпочали, вже зупинилися. Лише цього тижня пані Марушевська подала у відставку. Після мого повторного досвіду я вирішив піти у відставку, щоб заснувати нову політичну партію в Україні. Це дивовижна країна, сповнена працьовитих і талановитих людей, які заслуговують на краще майбутнє. Її основний ресурс — це молоді, освічені українці, які з огляду на можливості стали б ефективними, чесними державними службовцями та політичними лідерами, які бажають позбавити країну від корупції.
Навіть сьогодні застаріла корумпована верхівка України відлякує молодих реформаторів і не дає їм змоги обійняти керівні посади у державному секторі. Я пообіцяв допомогти змінити цю ситуацію.