Seafarers Journal, Морячка - професія з рідкісних, але не легких, і носити це звання - ГОРДІСТЬ
Морячка - професія з рідкісних, але не з легких, і носити це звання - ГОРДІСТЬ
Так, девіз морячкиДженніфер Шилмієр з Німеччини: « Жінки, які йдуть у судноплавну галузь, мають бути готові до боротьби».
Вона розповідає: «8 2002 року я почала працювати у відділі закупівель. Перші тижні та місяці було дуже важко зрозуміти роботу на борту та її пріоритети. Деякі мої колеги, старі моряки, іноді розмовляли у жорсткому тоні. Вони витрачали час, щоб пояснити мені, що може статися на судні, якщо екіпаж вчасно не отримає обладнання чи деталі».
«На початку кар'єри мені попалися кілька постачальників, які сильно дивувалися, що їм доведеться вести розмову про ціни, якість товарів та контракти з жінкою. А одного разу й зовсім сталася неприємна історія. Я мала зустрітися на складі в Гамбурзі з корейським постачальником. Коли я прийшла, він не дозволив мені увійти всередину. Навіть візитна картка не допомогла. Він відмовив мені, сказавши, що сподівався побачити чоловіка, а не жінку! Скандал дійшов до того, що він погрожував припинити всі стосунки з нашою компанією. Всі ці переживання зробили мене жорсткішим і сильнішим. І тоді я подумала, що як жінка, я повинна бути набагато кращою, ніж чоловіки», — підкреслила Дженніфер Шилмієр.
Аналітики вважають, що кожна жінка — представниця морської галузі — має мати гарну підготовку, уміння парирувати і наводити найкращі аргументи. За словами експертів, морячки мають бути готовими до боротьби. Для того, щоб стати сильною, треба багато вчитися, ставити будь-які питання і нічого не боятися.
«Морський сектор може бути дуже складним і вимогливим, але я жодного разу не відчувала себе «іншою»,- Девіз морячкиСьюзен У. Кофод з Данії.
Сьюзен розповіла про свій «старт» у галузі: «У 1975 році я подала заяву на навчання на брокера фрахтування. Місце я одержала. Робота як брокера і агента в порту Копенгагена не викликала жодних реальних проблем для мене. Усі, з ким було налагоджено корисні контакти, ставилися до мене шанобливо. Лише іноді моряки жартували наді мною, але я впевнена, що тоді це було пов'язано з молодим віком, а не з тим, що на борт піднялася жінка». За її словами, так тривало до переїзду до Лондона.«Тут я вперше зазнала деяких побоювань щодо того, що ця робота не для жінки. Іноді було дуже складно відстояти свою позицію. Це був досить напружений період для мене. У моїй нинішній ролі менеджером з логістики я працюю в «чоловічому» офісі, навіть незважаючи на те, що в колективі є жінки-колеги. Бути жінкою неважко, хоч я розумію, що в деяких країнах це важка боротьба. Тут головне - виявити наполегливість і терпіння», - поділилася вона.
Я намагаюся сказати кожній молодій людині, будь то чоловіка чи жінки, про фантастичну роботу в судноплавній галузі. Я відчуваю, що індустрія пережила певну еволюцію стосовно жінок.
Засновник морської компаніїЛена Гетбрег вважає, що«жінки її віку несуть величезну відповідальність, оскільки є прикладом для наслідування».
«Я прийшла в морську галузь у 1990 році, коли проходила набір до страхової брокерської компанії в Гетеборзі. Тоді у 30 років я прийшла у зовсім новий світ. Робота повністю проходила іноземною мовою, у чоловічому колективі, та й до того ж я не знала морської термінології. У чоловічій команді було складно не лише тому, що я жінка, а й томущо у мене геть-чисто були відсутні знання та уявлення про судноплавство. Єдине, що на той момент грало на мою користь, я розбиралася у футболі. Щоб завоювати повагу, мені потрібно було швидко вчитися», — розповідає морячка.
«І я це зробила. Після 10 років як морський страховий брокер я відчула, що досягла стелі в цій сфері. На той момент у нашому офісі було 11 людей, і лише четверо чоловіків стояли вище за мене кар'єрними сходами. Але я не почала рухатися далі в цій компанії, вирішивши створити власну - "GIGS by Lena G". Моїм першим клієнтом був Інститут аналізу судноплавства», — поділилася вона.
Про свій перший досвід на борту судна розповілаЛяна Митрофанова з Укаїни:«Коли я влаштовувалась на свою першу плавальну практику, я ходила всіма компаніями Санкт-Петербурга, але мене нікуди не брали. Тільки побачивши мене, казали: «Вибачте, ми дівчат не беремо». Я не могла зрозуміти, в чому, власне, проблема, адже це ніде не прописано. Потім зовсім випадково, коли вже зовсім зневірилася, у компанії «Совкомфлот» мені запропонували експериментальний варіант – пройти практику на їхньому судні. Я, звичайно ж, погодилася, це і стало визначальним моментом у моєму працевлаштуванні».
Після багатьох «проб» дівчини влаштуватись на судно, один капітан таки погодився взяти її під своє керівництво.«На газовоз «Псков» я влаштувалася за рекомендаціями після успішного проходження практики. Звичайно, не все виходило з першого разу, але зі мною були досвідчені штурмана, приголомшливий капітан. Вони дуже допомагали, наставляли та підтримували. То був мій перший контракт на посаді, який успішно завершився. Відносини в екіпажі дуже теплі, інакше неможливо працювати, хоча багатьох взагалі не бачиш черезособливості умов роботи Хтось теж на вахті, особливо механіки - їх я взагалі майже не бачила, рядових теж, за винятком вахтових матросів», - поділилася морячка.
Вона підсумувала: «Дівчатам, які вирішили проявити себе в цій сфері, раджу добре обміркувати свій вибір. Я вже свій зробила. Хочу побажати їм у будь-якій ситуації залишатися дівчатами, що особливо працюють на флоті. І бажаю подолати свої страхи. Ідіть вперед незважаючи ні на що».