Сергій Федорович Бондарчук – це
Дитинство Сергія пройшло в Єйську та Таганрозі. Закінчив середню школу №4 у Таганрозі у 1938 році. Навчаючись у другій школі міста Єйська, відвідував театральний гурток. Акторську кар'єру розпочав у Таганрозькому драматичному театрі (1937). Навчався у Ростовському театральному училищі (1938-1941). У 1941-1942 роках служив актором у Театрі Червоної армії у місті Грозному. Учасник Великої Великої Вітчизняної війни. У 1948 році закінчив акторський факультет ВДІКу (майстерня С. А. Герасимова).
Акторський дебют — роль більшовика-підпільника Валько у фільмі «Молода гвардія». Тоді ж 1948 року, під час зйомок «Молодої Гвардії», Бондарчук одружився з виконавицею головної ролі, актрисою Інною Макаровою.
1950 року знявся у відверто пропагандистській картині «Кавалер Золотої Зірки».
Великий успіх акторові принесло виконання головної ролі у фільмі Тарас Шевченко (1951). Фільм дуже сподобався Сталіну. Безпрецедентний випадок: у віці 32 років (1952) Сергій Бондарчук отримує звання Народного артиста СРСР, минаючи проміжні звання.
1955-го Бондарчук познайомився з Іриною Скобцевою. Цього ж року вони разом знялися у фільмі "Отелло". 1959-го вони одружилися і прожили разом 35 років.
Режисерський дебют Сергія Бондарчука фільм "Доля людини" (1959). У цьому фільмі він також відіграв головну роль – Андрія Соколова.
Сергій Бондарчук мав славу майстром грандіозних батальних сцен (Війна і мир, Ватерлоо). За радянських часів він був одним із небагатьох режисерів, яким було дозволено знімати та зніматися за залізною завісою. Бондарчук грав у фільмі «У Римі була ніч» (Італія, режисер Росселіні) та «Битві при Неретві» (Югославія). Сам Бондарчук знімав у своїх картинах відомих акторів Орсона Уеллса, Урсулу Андресс, Рода Стайгера, Франка Неро.
З 1971-гороку викладав у ВДІКу з дружиною Іриною Скобцевою. З 1974 року професор ВДІК і керував режисерською та акторською майстернею.
З 1971 року обраний секретарем правління Спілки кінематографістів СРСР.
У 1970—1980-х роках режисер здійснив кілька важливих постановок і знявся в низці фільмів: «Степ», «Батько Сергій», «Борис Годунов». Особливим успіхом йому стала картина «Вони боролися за Батьківщину» (за повістями Михайла Шолохова, Державна премія РРФСР ім. Братів Васильєвих 1977)
Ще з 1960-х років режисер виношував ідею екранізації «Тихого Дону» Шолохова, але проект виявився готовим до реалізації лише до кінця 1980-х років, коли одного тільки імені Бондарчука вже не було достатньо для початку зйомок. 1990 року Бондарчук підписав контракт на зйомки спільного радянсько-англійського фільму за участю італійських продюсерів. Робота над "Тихим Доном" закінчилася скандалом. Італійська сторона повідомила про те, що бюджет картини вичерпано, і остаточний монтаж фільму здійснити не вдалося. [3]