Шайби пружинні DIN 127

Призначення гроверу
Кріплення використовують для запобігання мимовільному відкручування деталей у роз'ємних з'єднаннях різьбових , що виникають при дії динамічних (ударних або циклічних) навантажень при експлуатації. Метиз підкладається під головку болта, гвинта або гайку. Деталь має два варіанти виконань: форма А та форма В. Гроверна шайба форми А (для кріплення з розмірами понад М3) має відігнуті назовні загострені кінці. Кріпильні вироби форми виконані з гладкою поверхнею перерізу. Приклади стандартних умовних позначень шайб DIN 127 наведені нижче.
Маркування та характеристики
Умовне позначення пружинних шайбформи А для болтів, гвинтів і шпильок з номінальним розміром метричної різьби М10 і правим різьбленням:
Для тих же кріпильних деталей М10, але з лівим різьбленням, умовне позначення виглядає так:
Діапазон розмірів метричного різьблення болтів, гвинтів та шпильок, що комплектуються шайбами DIN 127, знаходиться в межах від 2 мм до 100 мм. Для порівняння, вітчизняний аналог цих шайб, гровер ГОСТ 6402, виготовляють для кріплення з діаметрами від М2 до М48.
Матеріалом для виготовлення шайб є пружинна сталь за DIN 17 221 або, за погодженнямміж виробником і споживачем, аналогічна їй пружинна сталь, загартована і відпущена, з твердістю в межах від 44 до 51 HRC за Роквеллом (450-570 HV за Віккерсом) стандартів DIN 17 662 або DIN 17 224. Контроль твердості шайб проводять за методом відповідно до положень стандарту DIN 50 103, а за методом Віккерса – за DIN 50 133.
Поверхня пружинної шайби DIN 127 повинна бути гладкою, без задирок, тріщин, зламів та окалини. На готову продукцію, яка не має антикорозійного покриття, наносять тонкий шар мастила. Механічний та електрохімічний захист від впливу вологих середовищ на кріпильні вироби забезпечується нанесенням шару фосфатного або цинкового покриття.