Що робити, якщо потрібно виїхати з дитиною за кордон, але батько
Редакція IT-Mama продовжує дізнаватися відповіді на дуже важливі юридичні питання, які хвилюють батьків. Ми вже писали про те, як працюють альтернативні школи та домашнє навчання з погляду закону, а також про юридичні тонкощі громадянського шлюбу та шлюбного контракту. У цьому матеріалі йтиметься про важливу проблему, з якою стикаються багато батьків: що робити, якщо хочеться вирушити з дитиною у відпустку або на ПМП, але батько/мати не дають дозволу на виїзд?
Якщо батьки перебувають у конфлікті, разом не проживають або не підтримують зв'язок між собою, дозвіл на виїзд дитини за кордон можна отримати через суд.
Дозвіл на виїзд необхідний як у разі звичайної подорожі, так і у разі виїзду з дитиною на постійне місце проживання до іншої країни.
Подорожуємо разом
До суду звертається той із батьків, хто ініціює поїздку дитини. І в суді необхідно довести, що другий з батьків ухиляється від надання дозволу на поїздку і це порушує права дитини, оскільки поїздка повністю відповідає інтересам дитини. Наприклад, поїздка з метою лікування чи навчання, відпочинку, спілкування, розвитку, вивчення іноземних мов, візиту до родичів та ін.
Для отримання доказів такого ухилення перед зверненням до суду можна зробити офіційний виклик «незгодного» батька до нотаріуса для оформлення дозволу на виїзд шляхом звичайного повідомлення листом поштою або через передачу заяви нотаріусом. Якщо батько не прийшов, звертатися до суду.
У більшості випадків суд задовольняє такі заяви, оскільки короткострокові поїздки за кордон йдуть на користь дітям та спричинені їх об'єктивними.потребами. У рішенні суд вказує в яку країну, на який термін та у супроводі кого поїде дитина.
Інша ситуація з заявами про багаторазові поїздки до різних країн на тривалий період. Такі заяви, як правило, задовольняються не часто, оскільки на думку суду порушуються права другого з батьків на спілкування з дитиною. Крім цього, законом «Про порядок виїзду та в'їзду громадян України» прямо не передбачено дозволів на багаторазові поїздки.
Це не враховує права дитини, тому що можуть бути об'єктивні ситуації (спортивні змагання, необхідність термінового лікування за кордоном, періодичні виїзди для реабілітації та ін), коли поїздки за кордон необхідні часто або раптово і часу для отримання дозволу через суд може і не бути (з урахуванням завантаженості місцевих судів всі процедури можуть тривати понад 2 місяці).
Залежно від ситуації, суд може дозволити багаторазовий виїзд за кордон, але доцільність такої поїздки позивач повинен довести.
Їдемо на ПМП
Якщо хтось із батьків вирішив кардинально змінити своє життя і планує виїзд з дитиною на ПМП, але другий із батьків проти, то необхідно пройти аналогічну процедуру отримання дозволу через суд.
З 14 років для виїзду, крім дозволу другого з батьків, необхідна ще згода самої дитини, яка оформляється у нотаріуса. На законодавчому рівні відсутнє таке поняття як дозвіл на виїзд дітей на ПМП без згоди другого з батьків, тому судова практика змушена заповнювати цю прогалину, діючи за аналогією з тимчасовими виїздами.
При цьому розгляд заяви про виїзд дитини на ПМП у суді має свої особливості та додаткові умови, і, як показує практика, єбільш ускладненою версією попередньої процедури.
Такі заяви розглядають, як правило, за участю органу опіки та піклування, оскільки йдеться про зміну місця проживання дитини, що вимагає обов'язкової участі уповноваженого органу з прав дітей. Доведенню підлягають обставини, пов'язані з необхідністю та доцільністю такого переїзду дитини.Хоча судова практика знає випадки, коли до уваги береться необхідність влаштувати особисте життя (заміжжя), реалізувати кар'єрні цілі того з батьків, з ким виїжджає дитина.
Однозначного підходу до правозастосування у цьому питанні, на жаль, немає. Часто суди стають на захист батьків, які залишаються, виходячи з рівних прав на виховання та забезпечення гарантій батька безперешкодно бачитися з дитиною. Щоб уникнути непередбачених ситуацій перед від'їздом, варто заздалегідь планувати отримання дозволу на виїзд дитини з урахуванням часу, достатнього для збору доказів і досягнення бажаної мети.
Текст: Ганна Жебелєва, сімейний юрист фірми ILF