Що таке розп’яття
Потьмяніла в свідомості тих, що нині живуть, і величезність тієї жертви, яку приніс Ісус за всіх людей, що були і майбутні.
Що таке розп'яття?
Цицерон цю кару називав найжахливішою з усіх страт, які вигадали люди.
Суть її полягає в тому, що людське тіло повисає на хресті таким чином, що точка опори виявляється у грудях.
Коли руки людини піднято вище рівня плечей, і він висить, не спираючись на ноги, весь тягар верхньої половини тіла припадає на груди.
В результаті цієї напруги кров починає приливати до м'язів грудного пояса і застоюється там.
М'язи поступово починають деревіти.
Тоді настає явище асфіксії: зведені судомою грудні м'язи здавлюють грудну клітину.
М'язи не дають розширюватися діафрагмі, людина не може набрати в легені повітря і починає вмирати від ядухи.
Така кара іноді тривала кілька діб.
Щоб прискорити її, людину не просто прив'язували до хреста, як у більшості випадків, а прибивали.
Ковані грановані цвяхи вбивали між променевими кістками руки поруч із зап'ястям.
На своєму шляху цвях зустрічав нервовий вузол, через який нервові закінчення йдуть до кисті руки та керують їй.
Цвях перебиває цей нервовий вузол.
Сам собою дотик до оголеного нерва - страшний біль, а тут усі ці нерви виявляються перебитими.
Але мало того, щоб дихати в такому положенні, у нього залишається тільки один вихід - треба знайти якусь точку опори у своєму тілі для того, щоб звільнити груди для дихання.
У прибитої людини така можлива точка опори лише одна – це її ноги, які також пробиті у плюсні.
Цвях входить між маленькими кісточками плюсни.
Людина повиннаспертися на цвяхи, якими пробиті його ноги, випрямити коліна і підняти своє тіло, тим самим послаблюючи тиск на груди.
Тоді він може зітхнути.
Але оскільки при цьому руки його прибиті, то рука починає обертатися навколо цвяха.
Щоб зітхнути, людина має повернути свою руку навколо цвяха, аж ніяк не круглого і гладкого, а суцільно вкритого зазубринами та з гострими гранями. Такий рух супроводжується больовими відчуттями на межі шоку.
Євангеліє каже, що страждання Христа тривали близько шести годин.
Щоб прискорити страту, стража чи кати нерідко мечем перебивали гомілки розіп'ятому. Людина втрачала останню точку опори і швидко задихалася.
Стражники, що охороняли Голгофу в день розп'яття Христа, поспішали, їм потрібно було закінчити свою страшну справу до заходу сонця з тієї причини, що після заходу сонця юдейський закон забороняв торкатися мертвого тіла, а залишати ці тіла до завтра було не можна, бо наступало велике свято. - юдейський Великдень, і три трупи не повинні були нависати над містом.
Тому команда катів поспішає.
І ось, св. Іоан спеціально зазначає, що воїни перебили гомілки двом розбійникам, розп'ятим разом із Христом, але самого Христа не торкнулися, бо бачили, що Він був мертвий.
На хресті помітити це не важко. Як тільки людина перестає без кінця рухатися вгору-вниз, значить, вона не дихає, значить, вона померла.
Євангеліст Лука повідомляє, що коли римський сотник пронизав списом груди Ісуса, то з рани вилилися кров та вода.
За висновками медиків, йдеться про рідину із навколосерцевої сумки.
Спис пронизав груди з правого боку, дійшов до навколосерцевої сумки та серця - це професійний удар солдата, який цілиться у незагороджену.щитом бік тіла і б'є таким чином, щоб одразу дістати до серця.
З уже мертвого тіла кров не витікатиме.
Те, що кров і вода вилилися, означає, що серцева кров ще раніше, до останньої рани перемішалася з рідиною навколосерцевої сумки.
Серце не витримало мук. Христос помер від розриву серця раніше.
Диякон Андрій КУРАЄВ
За книгою: Шкільне богослов'я. М., "Благовіст", 1997.