Синдром Чедіака-Хігасі
Синдром Чедіака-Хігасі (англійською Chediak-Higashi syndrome, CHS) - захворювання з генералізованою клітинною дисфункцією. Тип успадкування – аутосомно-рецесивний. Зумовлено дефектом Lyst-протеїну. Характерною ознакою цього синдрому є гігантські пероксидазопозитивні гранули в нейтрофілах, еозинофілах, моноцитах периферичної крові та кісткового мозку, а також у клітинах-попередницях гранулоцитів. Гігантські гранули виявляють також у циркулюючих лімфоцитах, цитоплазмі нейронів та клітинах сполучної тканини периневральної області.
Синдром Чедіака-Хігаші - рідкісне захворювання, що характеризується важкими повторними гнійними інфекціями, парціальним альбінізмом, прогресуючою нейропатією, схильністю до кровотеч, розвитком лімфопроліферативного синдрому, а також наявністю гігантських гранул у багатьох клітинах, особливо в лейкоцитах. Імунодефіцит при синдромі Чедіака-Хігаші обумовлений, в першу чергу, порушенням функції фагоцитозу в клітинах гранулоцитарного та макрофагального ряду і проявляється схильністю до гнійних та грибкових інфекцій. Кровоточивість пов'язана з дефектом вивільнення фомбоцитарких гранул.
Клінічні прояви синдрому Чедіака-Хігасі - рецидивні піогенні інфекції, характерні частковий альбінізм волосся, шкіри та очей, фотофобія. Незабаром після народження виникає торпідна фаза хвороби, пов'язана з аномалією утворення антитіл до вірусу Епстайна-Барр. Клінічно на тлі бактеріальної чи вірусної інфекції розвивається вторинний гемофагоцитарний синдром; лихоманка, панцитопенія з геморагічним синдромом, лімфаденопатія, гепатоспленомегалія, неврологічна симптоматика – епізоди судом, порушення чутливості, парези, мозочкові порушення, розумова відсталість. Прогнознесприятливий.
Причини виникнення:
Тип успадкування – аутосомно-рецесивний. Зумовлено дефектом Lyst-протеїну. Патогенез захворювання пов'язують з аномалією структури клітинних мембран, порушенням системи збірних мікротрубочок та дефектом взаємодії останніх з мембранами лізосом. Більшість клінічних проявів можна пояснити аномальним розподілом лизосомальных ферментів. Частота та тяжкість піогенних інфекцій обумовлена зниженням активності кисневого метаболізму та внутрішньоклітинного перетравлення мікробів у фагоцитах внаслідок затримки та непостійного вивільнення гідролітичних лізосомальних ферментів із гігантських гранул у фагосоми. Крім того, у хворих знижено активність природних кілерів та антитілозалежна цитотоксичність лімфоцитів. Захворювання відносять до первинних імунодефіцитів.
При лікуванні синдрому Чедіака-Хігасі вживаються симптоматичні заходи, захист шкіри та очей від інсоляції. У лікуванні інфекційних епізодів – комбінація антибіотиків широкого спектра дії. При розвитку гемофагоцитозу показана поліхіміотерапія з включенням глюкокортикосероїдів (переважно дексаметазону), вінкрістину, етопозиду, ендолюмбальними введеннями метотрексату, замісною терапією компонентами крові. Єдиний радикальний метод лікування, як і за багатьох інших первинних імунодефіцитах, - алогенна трансплантація кісткового мозку.