Сталлоне нудьгує за давно померлим другом, якого він продав у скрутну хвилину - НОВИНИ В
Актор Сільвестр Сталлоне, якого всі знають по ролі у фільмах «Роккі», нещодавно виклав у Instagram неймовірно зворушливий пост про свого пса Буткуса породи бульмастиф, який мав багато років тому.
Сталлоне зараз 70 років, але, коли йому було 26, у нього не було жодного гроша за душею, він опускався все нижче, у нього було всього дві пари штанів, діряві черевики, і мрії про успіх здавались дуже далекими. Зовсім впадати в смуток не давав тільки пес, який підтримував його морально, даруючи своє щире і безпосереднє кохання, яке можна відчути тільки від собаки.
Приготуйте носові хустки, тому що це дуже зворушливо. Стільки років минуло, пса давно немає в живих, але Сталлоне досі періодично публікує їхні спільні фотографії та згадує друга добрим словом.
«1971… Якщо ми вже стали говорити про кращого друга людини, це я і щеня Буткус. Ми обидва були худі, голодні і жили в нічліжці над станцією метро. Я казав, що в цій квартирі з крана течуть гарячі та холодні таргани. Коротше, робити було особливо нема чого, окрім як проводити час один з одним, і саме тоді я почав навчатися ремеслу написання сценаріїв. Оскільки я ніколи не тусувався, я покладався на його компанію, і насправді це була його ідея написати Роки, тільки нікому не кажіть…
Через кілька років, коли все стало ще гірше, мені довелося продати його за 40 доларів перед магазином 7-Eleven, бо мені не було на що купити їжі. Потім сталося справжнє диво та вдалося продати сценарій «Роккі». Я зміг викупити Буткуса назад, але новий господар знав, що я в розпачі, і здер з мене 15 тисяч доларів. Він коштував кожного цента!
«Я просто обожнюю такі фотографії. Коли мені було 26, я був абсолютно жебраком, дуже швидко опускався на дно, я мав дві пари штанів, які ледь на мені сиділи, діряві черевики, а до мрії стати успішним було далеко, як до сонця… Але в мене був мій пес , Буткус, мій найкращий друг, мій співрозмовник, який завжди сміявся моїм жартам, мирився з моєю вдачею і був єдиною живою душею, котра любила мене за те, що я є!»
«Щойно знайшов цей знімок. Цікаво з погляду мого особистого розвитку та моїх собак… Це я і мій чудовий пес, Буткус, у Нью-Йорку за кілька років до того, як у моїй голові зародилася ідея «Роккі». Ми, зовсім жебраки і, як видно, страшенно одягнені й досить голодні, вийшли у своїх щоденних справах надвір…
Хоч я й досяг великого успіху і був благословенний, я ніби сумую за цими холодними ранковими прогулянками з моїм чотирилапим другом! Ми справді проводили разом 24 години на добу, були нерозлучні. Можна сказати, це найкращий друг, я любив його, і в мене ніколи більше не буде такого собаки…»