Сура 33
Аль-Ауфі передає, що ібн Аббас сказав: «Посланник Аллаха (Хай благословить його Аллах і вітає!) ходив до Зейду ібн Харісу щоб посватати для нього Зейнаб бинт Джахш, але вона сказала: «Я не вийду за нього». Посланець Аллаха (Хай благословить його Аллах і вітає!) наполяг: « بَلْ فَاْنْكِحِيهِ » «Ні, ти маєш вийти за нього!» Вона обурилася: «Мені наказують як розпорядитися собою?!» і поки вони розмовляли, був посланий аят: ﴾ وَمَا كَانَ لِمُؤْمِنٍ وَلاَ مُؤْمِنَةٍ ﴿ «Не буває (вибору) ні для віруючого, ні для віруючого. Про те, що цей аят був посланий щодо Зейнаб бинт Джахш, коли посланник Аллаха прийшов сватати її за Зейда ібн Харіса, сказали також Муджахид, Катада та Мукатіл.
Абуд ар-Рахман ібн Аслам вважав, що послання цього аяту пов'язане з Умм Кульсум бинт Укба ібн Муіта (Хай буде задоволений нею Аллах!), яка була першою жінкою, що переселилася після худайбінського договору. Вона довірилася рішенню пророка і він видав її за чоловіка за Зейда ібн Харіса, після його розлучення з Зейнаб. Але вона і її брат обурилися і сказали: «Ми бажали посланця Аллаха, а він взяв її за свого раба». Тоді був нисполан аят: ﴾ وَمَا كَانَ لِمُؤْمِنٍ وَلاَ مُؤْمِنَةٍ ﴿ «Не буває (вибору) для віруючого і для віруючої, ٴَ للَّهُ وَرَسُولُهُ أَمْراً﴿ коли вирішив Аллах та Його посланник справу…»
Імам Ахмад (3/136) передає від Анаса: «Одного разу посланник Аллаха (Хай благословить його Аллах і вітає!) сказав одному з ансарів, щоб той видав свою дочку за юнака на ім'я Джулайбіб. Той відповів, що порадиться з її матір'ю. Коли він прийшов додому дружина сказала: «Клянуся Аллахом, не видаш ти дочку за Джулайбіба. Невже пророк не знайшов нікого для нашої дочки? Адже її сватали такі-тоі такі-то” Коли Джулайбіб вже збирався до посланника Аллаха, щоб розповісти йому про її рішення, з іншої кімнати вийшла дочка і сказала: “Як же можете ви відкинути наказ Аллаха? Видайте мене за цього хлопця, бо не зробить ніколи посланець Аллаха, будь-що марне для мене'' Батьки сказали: ''Вона права'' Тоді батько дівчини пішов до посланника Аллаха (Хай благословить його Аллах і вітає!) і сказав: ' "Якщо ти задоволений ним, то і ми задоволені", на що посланник Аллаха (Хай благословить його Аллах і вітає!) сказав: "Я задоволений ним". І батько видав її за Джулайбіба. Через деякий час, коли жителі Медини зібралися на битву, Джулайбіб вийшов разом з ними і його знайшли на полі бою вбитим, де біля нього лежали вбиті трупи язичників. Анас сказав: «Я бачив цю жінку потім, вона була однією з найщедріших і найбагатших жінок Медіни».
Імам Ахмад (4/422) передає, що Абу Барзах аль-Асламі сказав: «Джулайбіб заходив до жінок, або проходячи повз них жартував з ними. І я сказав своїй дружині, щоб вона не пускала Джулайбіба, інакше зроблю те й те. Якщо в ансарів вдовіла якась жінка, з нею ніхто не одружився, поки не дізнавалися, чи не хоче з нею одружитися посланник Аллаха (Хай благословить його Аллах і вітає!) . Одного разу посланник Аллаха (Хай благословить його Аллах і вітає!) сказав одному ансарю: « زَوِّجْنِي ابْنَتَك » ‘Віддай мені заміж свою дочку’. Той відповів: “Звичайно, о, посланник Аллаха. Це честь і благодать для мене!” Посланець Аллаха сказав: « إِنِّي لَسْتُ أُرِيدُهَا لِنَفْسِي » «Я хочу її не для себе». Ансар спитав: «А для кого ж? О, посланник Аллаха!'' Він відповів: « لِجُلَيْبِيب » ‘Для Джулайбіба’. Ансар сказав: “Я повинен порадитися з її матір'ю”. Коли він сказав дружині про пропозицію посланця Аллаха, (Хай благословить йогоАллах і вітає!) вона сказала: ''Так, це честь для мене''. Коли він сказав, що посланник Аллаха просить її не для себе, а для Джулайбіба. Вона сказала: Що для Джулайбіба? Ніколи в житті я не видам дочку за нього!" Ансар хотів встати і піти повідомити про це посланцю Аллаха, але дівчина запитала: "Хто посватався до мене?" Коли їй все розповіли, вона сказала: "Невже ви відмовите посланцю Аллаха? Ведіть мене до нього, він мене не дасть в образу!'' Тоді її батько пішов до посланника Аллаха (Хай благословить його Аллах і вітає!) і сказав: ''Поступай з моєю дочкою як знаєш'' І посланник Аллаха одружив її на Джулайбібі . І ось одного разу коли пророк, був в одному з своїх бойових походів і Аллах дарував йому трофеї він (Хай благословить його Аллах і вітає!) запитав у своїх сподвижників: « هَلْ تَفْقِدُونَ مِنْ أَ''' : ''Так. Такий, такий і такий”. Потім він (Нехай благословить його Аллах і вітає!) знову запитав: « انْظُرُوا هَلْ تَفْقِدُونَ مِنْ أَحَد » ‘‘Подивіться, чи є у вас ще втрати?’’. Він сказав: « لَكِنَّنِي أَفْقِدُ جُلَيْبِيبًا » ‘‘А я не можу знайти Джулайбіба’’. « فَاطْلُبُوهُ فِي الْقَتْلَى » «Пошукайте його серед загиблих!» І шукали його серед убитих і знайшли його збоку від семи, яких він убив і потім був убитий сам. Прийшов пророк, зупинився над ним і сказав: قَتَلَ سَبْعَةً وَقَتَلُوهُ، هَذَا مِنِّي وَأَنَا مِنى Він – від мене і я – від нього!”. Він (Хай благословить його Аллах і вітає!) повторив це три рази. Він поклав його на свої плечі, поки йому копали могилу, а потім він (Хай благословить його Аллах і вітає!) поклав його в могилу. І не згадується, чи помилили покійного чи ні, хай буде задоволений ним Аллах». Сабіт сказав: «І середансарів не було вдови багатшими і щедрішими за цю жінку».
Ісхак ібн Абдулла ібн Абу Тальха запитав у Сабіта (нехай буде задоволений ним Аллах): «Чи знаєш ти благання, яку посланник Аллаха (Хай благословить його Аллах і вітає!) звів за цю дівчину?» Той сказав: «Він казав: « ا » ‘‘О, Аллах пролий на неї благо дощем. І не роби її життя скрутним!” так і було. Не було жодної вдови серед ансарів багатшими і щедрішими за неї». Повну історію наводить імам Ахмад. Муслім (2472) і ан-Наса (гідності сподвижників 142) згадують лише історію його загибелі.
Хафіз Абу Умар ібн Абд аль-Барр сказав, що дівчина, перебуваючи у своїй кімнаті сказала: «Як ви можете відкинути наказ посланця Аллаха (Хай благословить його Аллах і вітає!)?» І тоді був посланий цей аят: ﴾ وَمَا كَانَ لِمُؤْمِنٍ وَلاَ مُؤْمِنَةٍ قِ ُ أَمْراً ﴿ «Не буває ні для віруючого, ні для віруючої, коли вирішив Аллах і Його посланець справу, ﴾ أَن يَكُونَ لَهُمُ ٱلْخِيَرَ٩ ﴿ вибору у їхній справі »
Ібн Джурейдж передав від Тавуса, що він спитав Ібн Аббаса про молитву у два ракаати після полудня, і той заборонив йому це. Ібн Аббас прочитав аят: ﴾ وَمَا كَانَ لِمُؤْمِنٍ وَلاَ مُؤْمِنَةٍ إِذَا قَضََى هُ أَمْراً ﴿ «Не буває ні для віруючого, ні для віруючої, коли вирішив Аллах та Його посланець справу, ﴾ أَن يَكُونَ لَهُمُ ٱلْخِيَرََ ﴿ вибору у їхній справі». Аят має загальне значення і стосується будь-яких рішень. Таким чином, якщо Аллах і Його посланець вже прийняли рішення, то ніхто не може проти цього рішення і в людини немає вибору. Як сказав Аллах: ﴾ فَلاَ وَرَبِّكَ لاَ يؤُْمِنُونَ حَتَّىٰ يُحَكِّمُوكََ ْنَهُمْ ﴿ «Алені – клянуся твоїм Господом! — вони не повірять, доки вони не оберуть тебе суддею в усьому тому, що заплутано між ними, پ٫مَّ َيْتَ وَيُسَلِّمُواْ تَسْلِيماً﴿ і не перестануть відчувати в душі сором від твого рішення і не підкоряться повністю» (Сура 4 , аят 65). Як про це також сказано в хадисі: « هُ تَبَعًا لِمَا جِئْتُ بِهِ » «Клянусь Тим, у чиїй душі моя для них. Не повірить ніхто з вас, поки пристрасть його не піде за тим, з чим я прийшов». Тому опір рішенню Аллаха і Його посланця (Хай благословить його Аллах і вітає!) ганиться у жорсткій манері: ﴾ وَمَن يَعْصِ ٱللَّهَ وَرَسُولَهُ َلاَلاً مُّبِيناًَ ﴿ «А хто не слухається Аллаха та Його посланця, той потрапив у явну помилку» — і це подібно до того, як сказано в аналогічному аяті: «Нехай же остерігаються ті, хто противиться його волі, щоб не спіткало їх спокуси або не спіткало їх болісних страждань» (Сура 24, аят 63) .