Тато Незнайки

У 1927 він вступає до Київського художнього інституту, звідки перевівся до Московського інституту кінематографії (закінчив у 1932). У 1932–1951 – режисер-постановник мультиплікаційних, науково-популярних та навчальних фільмів.

Сам Носов у вихованні свого сина Петра дотримувався принципів свободи і намагався не тиснути на особистість дитини. Відомі його трепетні стосунки з онуком, про які він розповів у «Повісті про мого друга Ігоря» (1971–72), написаної у формі щоденникових записів із життя дідуся та онука

Письменник був невисокий на зріст, мав тихий, глухуватий голос. Дехто дивувався, дізнавшись, що «це саме той Носов», бо він справляв враження непоказну людину, був мовчазний, дуже замкнутий. Його навіть називали «похмурим буркуном».

Він займався мультиплікацією, кінематографією, брав участь у створенні кіносценаріїв, за якими, зокрема, було поставлено фільми «Пригоди Толі Клюквіна» та «Фантазери». У роки Великої Вітчизняної війни за серію військово-технічних картин режисера було нагороджено бойовим орденом Червоної Зірки.

Що таке трилогія про Незнайка – творче прозріння на кшталт «Горя від розуму» Грибоєдова чи вміло списане із західних казок творіння? Питання це не таке важливе, враховуючи те задоволення, яке отримує кожен, хто звернувся до казок. Його списати неможливо.

У казках про Незнайка можна побачити як загальнолюдський, філософський, і політичний підтекст. Недарма «Незнайка» є настільною книгою багатьох дорослих, поряд з «Маленьким принцом» Екзюпері, що також містить найглибший філософський зміст.

---