Теорія єврейського светра
Єврейська мама – популярний герой жартів. Ще з дитинства пам'ятаю два дуже короткі, але ємні та улюблені в нашій родині анекдоти: «Чим відрізняється єврейська мама від арабського терориста? — З терористом можна домовитися» та «Чим відрізняється єврейська мама від ротвейлера? — Ротвейлер колись може відпустити». Всі ці історії не були б такі смішні, якби не були правдиві та зумовлені гіпертрофованою надтурботою, цнотливістю та надлюбов'ю.
Виявлятися у ненаглядних дітей цей комплекс може по-різному. Напевно, у кожного з нас є хоча б один знайомий, який так сильно прив'язаний до своєї мами, що не здатний без неї прийняти важливе рішення. Іноді цей комплекс проявляється у тому, що діти здобувають чудову освіту, стають докторами, адвокатами та лауреатами Нобелівських премій лише заради того, щоб порадувати кохану маму, а не тому, що вони самі цього хочуть.
Є ще один аспект. Єврейські мами задають дуже високу планку своєрідної наджінки, до якої далеко не всі дівчатка готові дістатись першої спроби. Саме тому деякі чоловіки ніяк не можуть зупинити свій вибір, а якщо й зупиняють, то їхні матері найчастіше не визнають обрану кандидатуру гідною парою свого коханого сина.
Чому так відбувається? Ні, єврейські мами аж ніяк не погані, зовсім навпаки. Адже вони від щирого серця бажають своїм дітям найкращої долі і діють завжди з самихщирих спонукань. Проблема полягає у відмові визнати той факт, що їхня дитина — більше вже не дитина, що вона тепер живе своїм життям і можливо навіть (о, ні!) має свою відмінну від маминого думку.
Подібна стереотипна поведінка, звичайно, властива не лише єврейським мамам. Американський письменник Ден Грінбург у своїй книзі How to be a Jewish Mother пише: «Для того, щоб стати єврейською матір'ю, зовсім не обов'язково бути матір'ю і належати до єврейської національності. У ролі єврейської матері з однаковим успіхом може виступати італійський перукар чи служниця з Ірландії». Просто ця рольова модель трохи частіше зустрічається саме серед єврейських мам. У середньому – у кожної першої. Але, відкинувши убік стереотипи, треба сказати, що якою б не була мама, її люблять, адже не любити матір — це все одно, що зрадити власну сутність. Про єврейську маму вигадують не тільки анекдоти, а й вірші, пісні, не перестають дякувати за все, що вона зробила і продовжує робити.
Мене, як і будь-яку єврейську дитину, свого часу вкрай напружувала «теорія єврейського светра» (такого светра, який дитина зобов'язана одягнути, коли його мамі стає холодно), адептом якої є моя мама. Але з часом я все більше схожого помічаю в собі самій. І щось мені підказує, що через енну кількість років я стану зовсім такою ж цнотливою єврейською мамою. І, мабуть, це непогано.
Народилася у Москві. До 23 років закінчила Вищу Школу Економіки: здобула ступінь магістра психології.
Деякий час жила та навчалася в Лондоні. Після повернення працювала на телебаченні та брала участь у різних волонтерських та благодійних проектах.
З самого дитинства і досіактивно та плідно беру участь у єврейському житті Москви.